Андрій Кокотюха - Зоопарк, або Діти до 16

До нашої школи його перевели після скандалу. Про це, ясно, офіційно ніде не говорилося, але ми й без того знали: Чекіст побив одного пацана-семикласника. От за що він пацана побив, не знаю. Досить і самого цього факту. Я навіть бачив цього пацана, якось Литовченко пальцем показав на базарі. Звичайний чувак, маленький, непоказний, поскубаний якийсь… Чекістом поскубаний чи по життю, хрін його зна. Тільки такого хороша людина бити не буде, пожаліє.

Коротше, ми Чекіста боялися, чесно вам скажу. Він це, думаю, розумів. Тому коли треба було думати про нового старосту класу, наш класний вирішив це питання дуже просто. Залишив усіх після уроків, видав коротку промову вже не згадаю, на яку тему, і запропонував кандидатуру Вови Рудика.

Хто «проти»? Дуже цікаве запитання. Хотів би я подивитися на того, хто підніме руку проти Рудика, тим більш коли сам Рудик сидить і дивиться на всіх. Звісно, усі двадцять сім чоловік проголосували «за». Нас у класі взагалі двадцять дев'ять душ, але Рудик сам за себе руку тягнути не буде, а Тихий тоді грипом хворів.

Я вам зараз один факт про Рудика розкажу. Хто пригадує, хто ні — класі в четвертому чи п'ятому модно було робити в загальних зошитах персональні анкети і давати всім заповнювати. Дівки особливо цим страждали. Значить, так це виглядало: товстий зошит у клітинку, на обкладинці — квітка, портрет Пугачової чи їбало Деміса Русоса. Далі намальовано сердечко і написано, чия анкета. Потім на кожній сторінці запитання: «Що таке любов?», «Що таке дружба?», «Ваш улюблений фільм», «Ваш улюблений співак», «Ваша симпатія», «Ваша антипатія», ну і вся така лабуда. Той, хто відповідає, ставить порядковий номер і своє прізвище. Далі під цим номером пише на всіх сторінках. Усередині наклеювалися карикатури з «Крокодила», «Перця», білоруського «Вожика» [6] «Вожик» — білоруський сатиричний журнал, виходить білоруською мовою. У'радянські часи широко продавався в кіосках «Союздрук» насамперед у регіонах, котрі територіально межують із Білорусією, і був дуже популярним. Так само продавалися сатиричні журнали соціалістичних країн Східної Європи: польські, болгарські, німецькі (НДР). чи німецького журналу, назву тепер не згадаю, щось зі словом «шпігель». Або вирізані морди співаків. Потім ці анкети давали читати одне одному.

Я колись перегорнув одну. «Що таке кохання?» Варіанти: «Дві голови під ліжком», «Чотири ноги під ковдрою», «Дві жопи над унітазом». Останній варіант дуже популярний. Улюбленою групою в усіх була «АББА», співачкою — Пугачова. Всі масово тащилися ще від Діна Ріда, [7] Дін Рід — американський співак, борець за мир та комуністичні ідеали, улюбленець як діячів радянської пропаганди, так і рядових громадян. Емігрував у НДР, гастролював по БАМу, знімався у фільмах про пригноблених індіанців (як правило, грав захисника їхніх прав), одружився з німецькою акторкою Ренатою Блюме. Наприкінці 80-х трагічно загинув — потонув у озері при загадкових обставинах. фільмів «Карнавал», «Зіта і Гіта» і французьких комедій, на які не пускали дітей до шістнадцяти років. Ну, приблизно така мура.

До чого я це згадав: у нашому класі вчився Діма Козоріз, шкільний поет. Постійно стішки до різних свят у стінгазету писав, або ветеранів на День Перемоги вітав віршиком.

Ще його змушували придумувати римовані підписи під карикатури в «Колючку» [8] «Колючка» — сатирична шкільна стінгазета. Назва була типовою для подібних стінівок у більшості радянських шкіл. Як правило, мала вигляд аркуша ватману, на якому малювали карикатури на прогульників, «двієчників», хуліганів. — це така сатирична газета, раз на місяць її вивішували у шкільному коридорі. Там малювали двієчників, прогульників, і ще тих, хто курить за школою, лишає качани з яблук на підвіконнях, джинси носить і нігті фарбує.

Так ось, Діма Козоріз написав у розділі «Ваша антипатія» прізвище Рудика.

Вова, звісно, це прочитав — він дуже любив заповнювати такі анкети. Зловив на великій перерві поета і при всіх надавав йому піздюлєй: «Значить, я твоя антипатія, Різобик, і це всі читають?» Це він таке поганяло дав Козорізові — Різобик. Поет мляво відбивався, а всі ржали. Після того Діма під наглядом Вови повикреслював з дівчачих анкет, що Рудик — його антипатія, перевів його в симпатії і далі намагався взагалі не попадатися своїй «симпатії» на очі.

Так Вова Рудик вимагав поваги до себе і домагався її.

Він не надто горів бажанням заробляти своїми знаннями «п'ятірки» і «четвірки». З переважної більшості предметів Рудик отримував стабільні «трояки», але навіть за «трояк» не хотів напружуватися. Він міг собі це дозволити. Вова Рудик був улюбленцем учителів фізкультури. Переможцем усіх шкільних спортивних змагань, міських фізкультурних олімпіад, бігав, стрибав і грав у футбол на обласних юнацьких спартакіадах і навіть кілька разів вибігав і вистрибав перші, другі й треті місця. Рудик планував після восьмого класу переїхати до Полтави, де рідний дядько вже домовився йому за спортшколу. Словом, старостою класу Чекіст вирішив поставити не найрозумнішого, а найсильнішого.