Пауло Коельйо - Адюльтер

— …але я намагаюся дивитися на це як на частину нормальних взаємин. Якби мого чоловіка не бажали й не переслідували ці волоцюжки, то лише тому, що він був би цілком нецікавим. Знаєте, що я відчуваю замість ревнощів? Напругу. Нерідко я роздягаюся, підходжу до нього гола, розставляю ноги й прошу, щоб він зробив зі мною те саме, що з ними. Іноді прошу його розповісти, що він там витворяв, і його розповіді примушують мене переживати по кілька оргазмів під час сексу.

— Це фантазії Маріанни, — сказав Жакоб не вельми переконливим голосом. — Вона вигадує все. Якось вона мене запитала, чи мені дуже приємно ходити до свінг-клубу в Лозанні.

Авжеж, він не жартував, але всі засміялися, включно з нею.

На свій жах я усвідомила, що Жакобу страшенно подобається, коли його називають «невірним чоловіком». Мій чоловік здався дуже зацікавленим відповіддю Маріанни й попросив, щоб вона розповіла трохи більше про напругу, яку вона відчуває, коли довідується про позашлюбні пригоди свого чоловіка. Він попросив також адресу свінг-клубу й подивився на мене блискучими очима. Сказав, що нам уже варто поекспериментувати з різними речами. Я не зрозуміла, чи він лише намагався розрядити майже нестерпний клімат, що утворився за столом, чи й справді зацікавився сексуальними експериментами.

Маріанна сказала, що адреси клубу не знає, але якщо він дасть їй свій телефон, то вона її надішле.

Настав час мені увійти в дію. Я сказала, що загалом ревниві особи намагаються приховувати це прилюдно. Вони полюбляють робити різні натяки з метою здобути якусь інформацію про поведінку партнера, але вони наївні, якщо сподіваються щось і справді довідатися. Я, наприклад, могла б мати роман із її чоловіком, але вона ніколи б про це не знала, бо я не така ідіотка, щоб потрапити в пастку.

Тон мого голосу трохи змінився. Мій чоловік подивився на мене, здивований такою відповіддю.

— Любове моя, тобі не здається, що ти зайшла надто далеко?

— Ні, не здається. Не я почала цю розмову й не знаю, куди прагне добутися пані Кеніг. Але відколи ми сюди увійшли, вона щось натякає, і мені це обридло. До речі, хіба ти не помітив, що вона не відриває від мене погляду й примушує нас розмовляти на тему, яка нікого не цікавить, крім неї?

Маріана подивилася на мене з переляком. Мабуть, вона не сподівалася такої реакції, бо звикла все тримати під контролем.

Я сказала, що знала багато людей, одержимих ревнощами, але ревнували вони не тому, що їхній чоловік або їхня дружина вдавалися до перелюбу, а тому, що вони не постійно перебували в центрі його або її уваги, як їм хотілося б. Жакоб покликав офіціанта й попросив рахунок. Чудово. Зрештою, це вони нас сюди запросили й мусять узяти витрати на себе.

Я подивилася на годинник і вдала великий подив: уже минув той час, на який ми домовилися з нянькою! Я підвелася, подякувала за вечерю й пішла до гардеробу по куртку. Розмова вже перейшла на дітей і на ту відповідальність, якої вони вимагають.

— Вона й справді подумала, що я говорю про неї? — наважилася Маріанна запитати в мого чоловіка.

— Звичайно, ні. Для цього не було підстав.

Ми вийшли на свіже повітря, багато не розмовляючи. Я була роздратована, стривожена й сердито відповіла, що так, вона говорила про мене, ця жінка така нервова, що в день виборів уже робила подібні натяки. Вона завжди втручається в усі розмови, либонь, помирає від ревнощів за ідіота, який вважає своїм обов’язком поводитися так, як вона йому наказує, і якого вона контролює залізною рукою, щоб забезпечити йому майбутнє в політиці, хоч насправді це вона хотіла б постійно стовбичити на трибуні, говорячи, що є правильним, а що хибним.

Мій чоловік сказав, що я багато випила й повинна заспокоїтися.

Ми проминули собор. Туман знову накрив місто, і воно зробилося схожим на сцену з фільму жахів. Я уявила собі, що Маріанна чатує на мене десь на розі вулиці з кинджалом у руках, як було в середньовічній Женеві, що постійно воювала з французами.

Ні холод, ні прогулянка мене не заспокоїли. Ми взяли таксі, і коли приїхали додому, я відразу пішла до кімнати й проковтнула дві пігулки валіуму, поки чоловік розплачувався з нянькою й вкладав дітей спати.

Я проспала десять годин. Наступного дня, коли я підвелася для ранкової рутини, мені здалося, що чоловік почав ставитися до мене не так ніжно, як зазвичай. Ця зміна була майже непомітною, та очевидно, якась учорашня подія зіпсувала йому настрій. Я не знала, що робити, ніколи я ще не приймала по дві заспокійливі пігулки за один раз. Я перебувала в стані певної летаргії, яку, звичайно, не можна було рівняти із самотністю та нещасливістю.