Деніел Кіз - Квіти для Елджернона

— Чудово, чудово, — каже Ґваріно, підіймаючи брови, — то це і є Чарлі. — Він міцно хапає хлопця за плече. — Ми з тобою станемо друзями.

— Ви справді можете щось зробити з ним, докторе Ґваріно? — запитує Мат. — Ви зустрічалися з такою хворобою раніше? У нас немає багато грошей.

Брови упали вниз, як двоє віконниць, коли Ґваріно спохмурнів.

— Містере Гордон, хіба я щось уже сказав про свої можливості вилікувати вашого хлопця? Хіба я його вже оглянув? Можливо, щось можна буде вдіяти, а може, й ні. Спочатку треба провести кілька фізичних і ментальних тестів, щоб з’ясувати причини патології. Потім у нас буде досить часу, що поговорити про прогноз. Правду кажучи, я дуже зайнятий цими днями. Я погодився зайнятися вашим сином тільки тому, що я здійснюю спеціальне дослідження цього типу затримки нервового розвитку. Звичайно, якщо ви маєте сумніви, тоді, можливо…

Його голос сумно затихає, й він відвертається, але Роза Гордон боляче штовхає Мата ліктем.

— Мій чоловік не мав на увазі того, що він сказав, докторе Ґваріно. Він балакає надто багато.

Вона дивиться на Мата сердитим поглядом, прагнучи примусити його попросити пробачення.

Мат зітхає.

— Якщо є якийсь спосіб допомогти Чарлі, ми зробимо все, що ви нам скажете. Справи в мене йдуть не дуже добре. Я торгую перукарським інструментом, але зроблю все, що вимагатиметься від мене.

— Я наполягатиму лише на одному, — сказав Ґваріно, випнувши губи так, ніби вже ухвалив рішення. — Коли ми розпочнемо лікування, його не можна буде переривати. У таких захворюваннях позитивні результати бувають після багатьох місяців без жодних ознак покращення. Я не обіцяю вам, що успіх прийде неодмінно, затямте це. Ніщо не гарантоване. Але ви повинні дати лікуванню шанс, інакше вам ліпше взагалі не починати його.

Він спохмурнів, дивлячись на них, щоб вони належно сприйняли його застереження, й підняв свої сиві брови, з-під яких дивилися сині очі.

— А зараз, будь ласка, вийдіть із мого кабінету й дозвольте мені оглянути хлопця.

Мат завагався, чи залишати сина наодинці з ним, але Ґваріно кивнув головою.

— Це найкращий спосіб, — сказав він, виштовхуючи їх обох до почекальні. — Результати завжди є більш значущими, якщо пацієнт перебуває наодинці зі мною, коли здійснюються психосубстанціональні тести. Зовнішні роздратування спричиняють безліч побічних ефектів.

Роза переможно всміхнулася своєму чоловікові, й Мат неохоче пішов за нею.

Залишившись наодинці з Чарлі, доктор Ґваріно поплескав його по плечу. У нього добра усмішка.

— Окей, хлопче, лягай на стіл.

Коли Чарлі не відповідає, він підіймає його, обережно кладе на обтягнутий шкірою стіл і прив’язує важкими ременями. Стіл пахне потом, яким він глибоко просяк, і шкірою.

— Ма!!!

— Вона за дверима. Не турбуйся, Чарлі. Тобі зовсім не буде боляче.

— Я хочу маму!

Чарлі збентежений тим, що його прив’язали. Він не має найменшого уявлення, щó з ним будуть робити, але він уже зустрічався з лікарями, які не поводилися з ним так делікатно після того, як його батьки виходили з кімнати.

Ґваріно намагається його заспокоїти.

— Не хвилюйся, хлопче. Тобі немає чого боятися. Ти бачиш цю велику машину? Знаєш, як я хочу використати її?

Чарлі здригається, але потім повторює слова матері.

— Зробити мене розумним.

— Правильно. Ти принаймні знаєш, чому ти тут. А зараз заплющ очі й розслабся, поки я увімкну ці перемикачі. Це буде гуркіт, наче від літака, але тобі нічого не болітиме. І ми побачимо, чи пощастить нам зробити тебе трохи розумнішим, аніж ти є тепер.

Ґваріно клацає вимикачем, машина починає гудіти, блимаючи червоним та синім світлом. Чарлі нажаханий. Він звивається й тремтить, намагаючись скинути із себе мотузки, якими він міцно прив’язаний до стола.

Він починає репетувати, але Ґваріно швидко затикає йому рот клаптем матерії.

— Ну ж бо, ну ж бо, Чарлі. Будь хорошим маленьким хлопцем. Я ж сказав, що болю ти не відчуєш.

Чарлі знову спробував зарепетувати, але з рота в нього вихопилося лише здушене гарчання, від якого йому захотілося блювати. Він відчув мокроту й липучість навколо своїх ніг, і сморід підказує йому, що мати відлупцює його й поставить у куток за те, що він вимазав штани. Він не зміг контролювати свої фізичні інстинкти. Щоразу коли він почуває себе скутим і його охоплює паніка, то втрачає над собою контроль і накладає в штани. Він задихається… його нудить… йому гидко… й усе провалюється в чорноту…