Деніел Кіз - Квіти для Елджернона

— Гаразд, Чарлі. Ми зустрінемося не в лабораторії й поза межами університету, але не самі-одні. Я думаю, нам не слід залишатися наодинці.

— Де завгодно, — видушив я із себе. — Тож я буду з тобою, не думаючи про тести… статистику… запитання… відповіді…

Вона на мить спохмурніла.

— Гаразд. У Центральному парку влаштовують весняні концерти. Наступного тижня ти можеш повести мене на один із цих концертів.

Коли ми підійшли до її дверей, вона швидко обернулася й поцілувала мене в щоку.

— Надобраніч, Чарлі. Я рада, що ти покликав мене. Побачимося в лабораторії.

Вона зачинила двері, і я стояв біля будинку й дивився на світло в її вікні, аж поки воно погасло.

Тепер у мене не залишилося запитань на цю тему. Я закоханий.

Після всіх своїх роздумів і тривог я зрозумів, що Аліса має слушність. Я мусив довіритися своїй інтуїції. У пекарні я став пильніше спостерігати за Джімпі. Сьогодні я бачив тричі на день, як він віддавав товари за меншу ціну й клав до кишені свою частку різниці, коли покупці повертали йому решту. Мені спало на думку, що ті люди винні не менше, ніж він. Без їхньої згоди крадіжка не могла б відбутися. Тоді чому Джімпі має стати цапом-відбувайлом?

І я вирішив піти на компроміс. Можливо, рішення не було ідеальним, але воно було моїм власним і здавалося мені найкращим за тих обставин, які склалися. Я скажу Джімпі, що знаю про його викрутаси, й попереджу, щоб він їх припинив.

Я застав його самого в душовій кімнаті, й, коли увійшов, він відсахнувся від мене.

— Я маю сказати тобі щось важливе, — повідомив я. — Хочу запитати, що ти порадив би моєму другові, в якого виникла проблема. Він виявив, що один із його колег-робітників обманює свого хазяїна, і він не знає, що йому з цим робити. Йому не подобається думка розповісти про все хазяїну, бо тоді цей чоловік потрапить у велику халепу, але він не мовчатиме й не дозволить, щоб його боса, який завжди був добрим до них обох, нахабно обманювали.

Джімпі подивився на мене важким поглядом.

— І що твій друг думає з цим робити?

— У цьому й проблема. Він не хоче робити нічого. Він вважає, якщо крадіжка припиниться, то не буде сенсу вживати якихось заходів. Він забуде про це.

— Твоєму другові не слід пхати свого носа в чужі справи, — сказав Джімпі, причепивши свою дерев’яну ногу. — Він повинен заплющувати очі, коли відбувається щось таке, і знати, хто його справжні друзі. Бос — це бос, а його робітники повинні підтримувати один одного.

— Мій друг так не вважає.

— Це його не стосується.

— Він відчуває, що, знаючи про це, він почасти відповідальний. Тому він вирішив, що, якщо крадіжка припиниться, йому не буде чого сказати. А як ні, то він усе розповість. Я хотів запитати твоєї поради. Ти не думаєш, що за таких обставин розкрадання припиниться?

Джімпі було нелегко приховати свій гнів. Я бачив, що він хоче вдарити мене, але він лише стиснув пальці в кулак.

— Скажи своєму другові, що в того чоловіка не залишається вибору.

— От і гаразд, — сказав я. — Це принесе велику радість моєму другові.

Джімпі пішов геть, потім зупинився й оглянувся.

— А твій друг не захоче увійти в частку? Може, в цьому вся причина?

— Ні, він лише хоче, щоб крадіжки припинилися.

Він подивився на мене лютим поглядом.

— Ти ще пожалкуєш, що запхав свого носа в цю справу. Я завжди тебе підтримував. Але, мабуть, я глибоко помилявся.

І він пострибав геть.

Можливо, мені слід було розповісти Доннеру всю цю історію, не знаю, вигнав би він Джімпі чи не вигнав. Проте я вчинив так, як мені здалося найкращим. Слава Богу, всьому кінець. Але чому багато людей, таких, як Джімпі, використовують інших для своїх брудних справ?

Моє навчання просувається добре. Університетська бібліотека тепер стала моєю другою домівкою. Вони виділили для мене приватну кімнату, бо мені вистачає однієї секунди, щоб проглянути друковану сторінку, й цікаві студенти неодмінно юрмляться навкруг мене, коли я гортаю свої книжки.

До моїх найбільших інтересів нині входять етимології стародавніх мов, нові дослідження з числення варіацій та історія Індії. Просто дивовижно, як об’єднуються, здавалося б, нічим не пов’язані теорії. Я піднявся на новий рівень знань, і тепер нитки, які тягнуться від різних дисциплін, взаємно наблизилися, ніби вони витікають з одного джерела. Тепер, коли я приходжу до кав’ярні коледжу й чую, як студенти сперечаються про історію, політику або релігії, їхні погляди здаються мені вкрай дитячими.