Олег Шинкаренко - Примарна дівчина

Сергій:Так, я працюю у газеті... працював... Але вона не виграла у тому конкурсі, тому що забула написати зворотну адресу. Я шукав її. Вона ще була жива, і я її кохав. Кохав її образ. А тепер, коли вона померла... Ви можете відвести мене на її могилу?

Дівчина:Ви з глузду з’їхали! Чого це я поведу вас на могилу Свети? Та мені й розмовляти з вами ніколи! Прощавайте!

Сергій сидить на лавочці та розглядає фотографію Свети. Раптово ззаду підходить бабуся та каже: «О! Юля!»

Сергій:Це не Юля! Це Свєта — її сестра. Яка померла.

Бабуся:Хто померла? Нема в Юлі ніякої сестри. Що ти придумуєш?

Сергій пише листа: «Дорога Юлю, мені дуже шкода, що я так вчинив та викрав вашу фотографію з конкурсу. Це було дуже підло з мого боку. Вибачте мені. Зрозумійте, що я закохався і цілковито втратив глузд. Я нічого не міг із собою зробити. Я ніколи не зустрічався з дівчатами, ніколи не розставався, не дарував їм квітів та цілунків. Я завжди вважав це недостойним розумної людини. Бачите, яким я був дурнем! Я покохав вашу фотографію і тепер хочу покохати вас. Пристрасно хочу! Ви не бійтеся моїх почуттів. Я не хочу печалить вас ничем. Розумієте, я дуже засмутився, коли дізнався, що сестра ваша, Свєта, померла. Я просто сам весь ізсередини помер. Уся душа моя плакала та перетворювалася на попіл. Як же я зрадів, коли дізнався, що ви мені збрехали! Ви, мабуть, засмутилися, що я вкрав вашу фотографію, а тепер переслідую? Юлю, заспокойтеся, я не маніак! У мені немає нічого маніакального. Але якщо ви не відповісте взаємністю на мою любов, я буду дуже страждати. Зрозумійте, як це тяжко, якщо ви хоч колись кохали без взаємності. А тим більше, якщо ваша любов пов’язана зі смертю людини, хай і придуманої, але я цілу годину був упевнений у її існуванні. Це значить, що Свєта жила всю цю годину завдяки нам двом».

У кадрі Свєта і Юля. Якось треба вхитритися. На крайній випадок — знайти справжніх близнюків. Вони читають лист.

Свєта:Що відповісти цьому молодику? Що я воскресла? Заради його кохання? Взагалі він якийсь аценктйо... анцемптуйо... акцентуйований! У сенсі прибабахнутий. Я його, чесно кажучи, боюся. Ще накинеться та покусає!

Юля:Тобі не треба нічого відповідати. Він буде думати, що «ти — ето я, а я — ето ти».

У кадрі Мурат Насиров співає:« Ти — ето я, я — ето ти». Або Сергій співає під гітару. Або Юра. Або бабуся. З’являється фотографія Свєти-Юлі.

Поступово засобами примітивної комп’ютерної графіки вона перетворюється у портрет Мони Лізи, далі — Наталі Вітренко, потім — Володимира Леніна. Все, як у відомому кліпі Майкла Джексона.

Запоріжжя, 15 липня 2007