…були у Витанії під Єршалаїмом… — Витанія (Вифанія; євр. [Бет Хані] — дім фігів або дім злиднів) — невелике селище біля підніжжя Оливної гори, близько 5 км на південний схід від Єрусалиму, по дорозі на Єрихон, яке часто відвідував Ісус; тут Він воскресив Лазаря, поблизу Витанії Він вознісся на небо (Мт. 21: 17, 26: 6, Мр. 11: 11–12, 14: 3, Ів. 11: 1–46, 12: 1–3).
…попросив її зняти з полиці верхній коровай, <���…> узяв з ляди <���…> довгого хлібного ножа… — Хліб, що його випікали в Палестині за часів Нового Заповіту (і випікають дотепер), мав форму невеликих тонких перепічок з розкатаного тіста (аж ніяк не короваїв чи буханців), які при споживанні за столом розривали (переломлювали), послуговуючись ними як ложкою для рідкої їжі, або загортаючи у них тверду їжу. У хлібній крамниці того часу навряд чи потрібні були ножі (особливо довгі) до розрізання хлібин на продаж частинами. Крім того, продавчинею у хлібній крамниці аж ніяк не могла бути жінка — ці функції завжди виконував чоловік. Ба більше: напередодні свята Пасхи в крамниці не могло бути квашеного хліба — юдеї в цей час могли споживати лише опрісноки (євр. [маца] — Вихід 13: 6, 7).
…скинув з голови кефі… — Кефі (тюрк. kefia) — накриття голови у вигляді хустини або чалми, зазвичай з кольорової тканини.
…убогою Гіонською долиною… — Гіонська долина (євр. — Гіхон) — долина на захід від Єрусалиму, яка в південній своїй частині впадає в долину Енном (євр. — Гехінном), що своєю чергою біля південно-східного кутка міста впадає в долину Кедрон (див. прим. [348]). В Енномовій долині було місце поганських людських жертвоприношень, у якому згодом було зроблено звалище й де вічно палав вогонь спалюваного сміття; назва долини Гехінном (грецька вимова «геєна» [γέεννα]) стала символом вічних мук грішників («геєна вогняна»).
…в багряній військовій хламиді… — Хламида (гр. χλαμύς) — перейнятий від греків верхній шерстяний (суконний) чоловічий одяг у вигляді короткого плаща із застібкою на правому плечі або грудях. Колір хламиди має свідчити про військове звання того, хто її носить; у цьому випадку це командир когорти, трибун (див. прим. [88]).
…лахміття, яке щойно було одягом злочинців, та яке знехтували кати… — Авторський відступ від Евангелій: «А розіп’явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба» (Мт. 27: 35; Ів. 19: 23, 24).
Пий! — сказав кат, і просякнута водою губка на кінці списа піднялася до вуст Єшуа. Радість сяйнула тому в очах, він припав до губки та з жадобою став всисати вологу. І далі: Кат зняв губку зі списа. <���…> і тихенько штрикнув Єшуа в серце. — Удаваний відступ від Евангелій: наприкінці страти Йому дали пити з губки, просякнутої оцтом. «А Ісус [ковтнувши] знову голосом гучним іскрикнув, — і духа віддав…» (Мт. 27: 48–50; Ів. 19: 29, 30). «Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер <���…> один з вояків списом бока Йому проколов, — і зараз витекла звідти кров та вода» (Ів. 19: 33, 34). Під уживаною евангелістами назвою «оцет» слід розуміти воду з додаванням оцту до знезараження, що була звичайним напоєм (posca) римських вояків, який вони постійно носили з собою. Посудина з цим напоєм була й на місці страти: «Тут стояла посудина, повна оцту» (Ів. 19: 29). Відтак напування страчуваного цим напоєм (а не оцтом) навряд чи можна вважати актом знущання і Булгаков, певно, знав про це.
…черга, хвіст якої простягнувся аж до Кудринської площі. — Кудринська площа — майдан на Садовому кільці між Садовою-Кудринською вулицею та Новінським бульваром.
…пес — не хто інший, як славетний Тузбубна. — Ця картярська назва славетного собаки є відлунням слави легендарного в передреволюційній Росії поліційного собаки-слідчого на окличку Треф (укр. Трефа) — доберман-пінчера 1908 р. народження, що служив у московській столичній поліції, за участю якого було розкрито понад півтори тисячі злочинів; про подвиги Трефа писали усі газети. Туз бубною (бубновим тузом) у царській Росії називали в’язнів та каторжан, яким до одягу на спині пришивали червоний ромб, а половину голови голили. Окличка собаки відповідає його службі у карних органах. Тузбубна вочевидь намагається помститися за свого хазяїна в минулому житті, коли він був псом на ім’я Банґа (див. прим. [57], [345]).
Може бути й не Волянд. Може Фалянд. — Цей пасаж свідчить про досить добре знання Булгаковим німецької мови: Valand — ще одне, більш рідкісне, написання імени диявола поряд із Voland (див. прим. [26]). Ним також підкреслюється нарочите, зумисне написання імени свого героя — Волянд (див. прим. [151]). Більш уживаним у поточній німецькій мові є назва Teufel.
Читать дальше