Дітер Нолль - Пригоди Вернера Гольта

Кімната Вольцова скидалася на завалену старим мотлохом комору. На стінах висіли самостріли, різноманітна екзотична зброя, луки і стріли з пір’їнами, індійські томагавки [11] Томагавк — сокироподібна зброя. , сарбакани [12] Сарбакан — старовинна пневматична рушниця для стрільби стрілами. , а також кілька старовинних дуельних пістолетів. Величезний дубовий стіл біля вікна був увесь заставлений ретортами, пляшками, склянками і заіржавленими бляшанками. Серед усякого мотлоху, паперів і книг валявся украдений з якогось склепу на цвинтарі череп, дуже понівечене чучело куріпки, що правило за мішень. На купі сміття в кутку лежали дві рапіри, кривий турецький ятаган [13] Ятаган — шабля. , залізний капкан і, весь у грязюці, мисливський чобіт. На підлозі поряд з якимось одягом лежала фехтувальна маска. Похідне залізне ліжко було вкрите кошлатою шкурою бурого ведмедя.

Гольт сидів на ведмежій шкурі, поклавши ноги на підсунутий до ліжка стілець. Тут він почував себе чудово. Вольцов, стоячи біля дубового столу, робив якийсь дослід — під ретортою горіла спиртівка. Надворі вже сутеніло.

— Якщо мені вдасться дослід з азотною кислотою, то я зроблю динаміт.

— А навіщо тобі динаміт?

— Бомби виготовлятиму, справжні бомби, а не якісь там хлопавки з чорного пороху!

«Навіщо йому бомби? — подумав Гольт. — Можливо, хоче підкласти Маасу під кафедру?» Він засміявся. З реторти вже піднімалась їдка пара. Вольцов відчинив вікно. В кімнату линув церковний дзвін… «Під звуки церковних дзвонів Вольцов виготовляє бомби!»

— Ти тільки уяви собі,— заговорив знову Вольцов, — підкладеш одну таку бомбу під нашу бурсу, і від неї не залишиться каменя на камені! — Ця ідея захопила його. — Ні, краще прив’язати ту бомбу Маасові до сідниці…

Гольт палив сигарету і розглядав книжки, що лежали довкола. Це були твори з історії воєн і військової справи: Верді дю Вернуа, «Дослідження з історії керування військами», Рюс-тов, «Історія піхоти», принц Крафт цу Гогенлое, «Воєнні листи про артилерію»; тут же Гольт побачив і товстого довідника. Він узяв у руки цю книгу в еластичній шкіряній палітурці і, розкривши, прочитав на титульній сторінці заголовок: «Люц фон Вульфінген, генерал-лейтенант, викладач Королівської прусської військової академії. Довідник військової академії, укладений за алфавітом з стратегічними і тактичними коментарями та хронологічним покажчиком всіх баталій, боїв і сутичок, відомих світовій історії, а також полків і полководців, які брали в них участь, з додатком 212 ілюстрацій, перероблений і доповнений Отто Оттерном, графом цу Оттбах, майором у відставці. Видання друге, 1911 рік.»

Гольт гортав тонкі сторінки. Слово «Тагіне» [14] В бою під Тагіне 552 року було розбите військо короля остготів Тотіли візантійським полководцем Нарзесом. підкреслене червоним олівцем. Тут же на полях рукою Вольцова було написано: «Тотіла — тюхтій, Нарзес — молодець!» А проти слів «Мільтіад біля Марафона» Гольт побачив той самий знайомий почерк: «Канни ще задовго до Каннів?» [15] Мається на увазі, що афінський полководець Мільтіад розбив війська персів біля Марафона у 490 році до н. е. таким же чином, як це зробив уже набагато пізніше, у 216 році до н. е., Ганнібал в бою з римлянами біля Каннів. Битва біля Каннів увійшла в історію як зразок оточення обох флангів ворога і остаточного його знищення.

Гольт відклав убік довідника і витяг з купи книг" Фауста» Гете.

— Ти що, читаєш «Фауста»? — здивовано запитав він.

— Я просто чув, що там серед діючих осіб є солдат, — пояснив Вольцов. — Проглянув ті місця, — з точки зору військового зовсім не цікаво.

Він погасив спиртівку і відсунув убік реторту. В кімнаті стало зовсім темно. Вольцов увімкнув світло. Гольт розкрив «Фауста» і прочитав: «Присвята». Пробігши поглядом перші рядки, він зупинився на словах: «Реальне все від мене мов тікає, а все, що зникло, дійсністю стає…» «Як чудово», — подумав він про себе і несподівано запитав:

— Скажи, Гільберт, ти любиш згадувати своє дитинство?

— Ні! Навіщо? — здивувався Вольцов. — А ти… Чому це ти не живеш з батьками?

— Вони розлучились, — неохоче відповів Гольт. — Батько залишив сім’ю, а з матір’ю я просто не вжився. Сам не знаю чому. Вона якась… неласкава, жорстока, не така, як інші матері. Взагалі-то вона щедра. В нашому місті була спортивна школа, то мати навіть найняла для мене окремо тренера джіу-джитсу. Нічого не шкодувала… Але відносно всього іншого… А моя тітка, що живе в Гамбургу, ще гірша. Та — немов крига. Вона завжди у нас стирчала. А мені це баб’яче товариство просто в печінки в'їлось. Постійні сварки, скандали.