Александр Подервянский - Павлiк Морозов [збірник]

Хотіла б я пацанчиків красівих
Зустріти в цім їбучім турпоході,
Бо замість них тут тільки блядські рисі,
Ведмеді, змії, сови безпокойні
Вночі кричать, неначе їх ґвалтують.

Угу-угу-угу…

Нема січас пацанчиків хароших,
А ті, шо єсть, не їздять в турпоходи,
А як поїдуть здуру на турбазу,
То не вилазять, падли, з ресторану,
Аж поки гроші не попропивають,
В той час, коли нещасні молодиці,
Які купили льготниє путьовки,
Шоб поїбатись трохи у поході
Спортивному, лікуються від нервів
І клімаксу вонючею водою,
Регочуть істерично, скавучать,
Як цуценята, темними холодними ночами
Під ковдрою казеною, самотні,
В убогих номерах на десять койок,
Де радіо пиздить вночі і вдень,
Бо хтось зламав його і виключить ніззя,
Де блядь командіровочна вночі
Приходить і сідає в умивальник
У сраку п’яна, і тепер до ранку
Ви слухаєте, як вона ікає,
Де об’явлєніє висить в фойє засранім:
«Товаріщі! не кидайте в вікно
Резінові іздєлія, бо гуси
Їх їдять і ними давляться».

Угу-угу-угу…

Сміється з нас цей йобаний хижак.

У, блядь, ти шо, сказилась?

А може, там пацанчикі сидять,
Студенти-першокурсники красіві?
Вони із нами шуткувати хочуть,
А ти ломакою упиздила по ним!..

От курви, я вам зараз дам студентів!

Клімакс, це Клімакс!!!

Так, не фраєр я, а Клімакс змієносний!
Отож тремтіть, паскудні німфоманки,
Шо замість того, шоб глядіть онуків,
Виябуєтесь перед пацанами
З профтєхучіліща і переймаєте
У них їх сленг дебільний,
І пхаєте свої квадратні сраки
В лосіни молодьожні! Вам студентів
Захотілось? Ось вам студенти!..

Оце вам за лосіни синтетичні,
Оце за першокурсників, а це —
Вже за геологів, гітару, тайгу
І прочу поїбєнь…

Оце за ті похабні ваші пісні,
Шо ви їх виєте ночами,
Сичів лякаючи! Оце за блядські вірші,
Де про любов написано, шо їх
Ви під подушкою тримаєте, насправді ж
Вам хочеться, шоб п'яна шоферня,
Яка й не знає толком, як читати,
Тбала вас в брудному гаражі!

О Клімаксе, нехай же цеглепад
Впаде на нас, мерзенних, хай гамно
Затопить нашу хату аж по крокви
І із труби полізе замість диму!
Нехай нам повилазе, шоб ніколи
Ми хуя не побачили в житті,
Якщо ми будем лізти к пацанам,
До ранку з ними лузгати насіння
І реготать придурошно, вдавати,
Шо нібито лоскотки боїмось!
Не будем більше ми!..

Ну, не клянись, то гріх!

Ви Зєвса знаєте?

Ми знаємо.

Він щойно наказав
Пошматувати вас обоїх на катлєти,
Якщо ви вже сьогодні не засмажите
Павла Морозова
І не подасте йому о сьомій на вечерю.
Він сказав, шо любить,
Шоб шкіру не знімали,
А перед тим як подавать на стіл,
Побризгали на неї трохи коньяком,
А з рота шоб стирчала цибулина,
Та тіки свіжа, а не тогорічна.
Гадьониш цей вже заїбав богів!
Він запиздячив всю свою сім'ю.
Тепер він може на Олімп полізти,
У світлії палати до богів,
Шоб звідти їх на землю постягать.
А потім сам на крісло Зєвса сяде
І буде видавать укази, цього ми
Не можемо терпіти!
Підрозділ блядський,
Щас шикуйсь, кругом,
Вперьод за орденами! Сука старша,
Шо не ясно?