Александр Подервянский - Павлiк Морозов [збірник]

стояти всім, їбати вашу мать!

дивіться, діти, на болото гидке.
Церковники задурюють нарід
І кажуть, шо живуть русалки там,
Чорти і всякі інші бляді мокрі.
Я запевняю вас, нема там ніхуя.
Ми тракторами тут пісок навозим,
Акацію посадим, обеліска вколупаєм в баговиння.
На ньому ми напишем, шо в майбутнім
Тут буде пам'ятник стояти комуністам порубаним.

А ця ізбушка скромна —
Капіталістів це трактир развратний.
Сюди, подалі від біди народной,
Блядєй водили куркулі і графи.
Тепер в ній буде школа для сиріт,
Дітей і всячєскіх дебілів.

Чим так пиздіти на весь ліс розумно,
Ти краще б подивився в болото уважніше.

Хто ще пиздіти буде, запитую?

Він ворог був, мені його не шкода.
Він нас наябував, казав, нема чортів.
Туди йому й дорога, підарасу!

Це мій синок, епічєскій герой.
Він рятувати нас прийшов сюда,
Своїх штурмовиків привів загони.
Спортивні хлопці, ті, шо знають джіу-джитсу
Прийоми смертоносні, кирпичину
Усяк із них мармизою лама.

Учив я трохи вас, старих шакалів,
Як Родіну любити, та, мабуть,
Перестарався трохи. Відтепер
Ви знати будете, як храма викликати на леваду,
Плювати в дароносицю, пости
Не соблюдать бездумно. Скажіть спасибі
Альонушці, шо вже наїлась трохи.
І цю блядюгу з гроба заберіть,
Вона кришталь гірський мені зіпсує
Своєю мочею хворою. Від неї
На домовині в стилі рококо
Підуть такі паскудні жовті плями,
А домовину чисту я люблю…

То ти пророк святий?

Так, я пророк – пєдант-акуратіст,
Молюся богу я і пизджу фарісєїв.

Але ж його нема. Так в школі я учив,
Шо все зробив не бог, а обізяна.

Сказала це тобі та срака п'яна,
Шо їсть її Альонушка тепер.

Хлопці, наябували нас, бог є!

Покайтесь, браття, і не робіть хуйні,
Не бздіть нікого, за нами Аполлон!
Якщо хтось скаже вам, шо він – мудак,
Шо хтива обізяна сидить на променистій колісниці
I чуха сраку арфою співця,
Ви зараз же такому мавпофілу ногою
Бийте в яйця. У цей спосіб
Загітував багато неофітів —
Сказати вам по правді, не люблю я
Тих блядських теревенів, бо не вірю
У силу слова я, а вірю
У силу піздюлєй!

Учителю, ми за тобой підемо,
Не будем пиздити всіх тих, кого раніше
Ми пиздили, а тіки тих,
Кого ти скажеш.

Ідіть по світу, діти Аполлона,
І агітуйте бидло безпринципне
Фігурними піздюлями. Не бійтесь,
Коли, священной люттю надіхненні,
Ви зробите калікою когось.
Вас будуть тіки більше поважати,
Підносити дари і пригощати
Портвейном ароматним. Ви об стіну
Побийте ті пляшки, дари до хати
Господаря знесіть, а потім сірниками
Підпаліть його обійстя. їх сусіди
Тоді полюблять вас і скажуть: «Це святі!
Ідіть сюда, ми чуда хочемо». Халяви
Чобіт своїх від оруда обтрусіть
І йдіть до них вечеряти.