Александр Подервянский - Павлiк Морозов [збірник]

А чудо?

Чудо в тому полягає,
Шо пиздити не будете ви їх.

О, мудрий наш пророк! Старцям потворним
Дозволь піти в свої дома убогі,
Шоб ми могли молитись Аполлону,
Альонушці, зеленим бісам, відьмам.
А сірники тримати на полиці
Ми будемо, чекаючи святих,
Нехай придуть і спалять кїбіням
Майно улюблене, а нам, старцям нужденним,
Повибивають зуби, нам же краще.
Бо легше тим прийти до Аполлона,
В кого нема зубів, відбиті нирки,
Замість очей стирчать криваві дірки,
І рідка волосня нагадує про жізнь
Розпусную з блядями і пмназістками!

Все, батько, напизділи ви! Вам треба
Скоріш додому бігти, бо в лабази
Ви мрієте залізти. У пилюці,
В танцюючому світлі каганця,
Ви з головою зануритесь у гроші,
І, як свиня, в них будете качатись,
І криками дурними кажанів
Лякать під стріхою. Я помічав за вами
Уже давно цю пиздувату жадність!
Невидимий, за вами я ходив
З ліхтариком в кишені
Моїх штанів широких. Я сокиру
З собой носив, шоб нею запиздячить
Пацюків, шо по коморах нишпорять. Як раптом
Спинились ви, і вогник освітив
Потворну вашу пику, хижі зуби
І слину, шо котилася із рота
На землю вогку. Я вас упізнав,
І так мені зробилися противні
Інстинкти ваші дикі, шо ледь-ледь
Сокиру стримав я. Загавкав тут собака,
Раптово перший півень прокричав,
Ви матюкнулись лайкою брудною
І двері зачинили, мабуть, мамку
Пішли їбать бєзчувствєнно. Грошима
Ви шаруділи, бавилися хуєм
Через кишеню. Схаменіться, батьку!
Віддайте гроші капостні на храма!..

Ага, гандони, грошей захотілось?!
Гамна вам на лопаті, жебракам!
Він робить руками всім зрозумілого жеста.

Я сумно дивлюся на наше покоління,
Жлобів невихованих! Гроші їм дорожчі
За храм святий! Мамоні, а не богу
Возносять ці хуї свої молитви!
Ви тихо задушіть його,
Як цуцика. Хто хоче це зробити,
Хай вийде на три кроки уперед.

Можна я?

Павлуша – старшенький, то йому й душити,
Бо жізнь свою потрібно так прожити,
Шоб соромно не було за роки,
Шо прожив ти їх так, як підарас паскудний.
Кінчай скоріш спектакль цей вельми нудний!

Піонери, душити жадних підарасів будьте готові!

Завжди готові!

Це храм святий, він вийшов із болота!..
До нас, мерзенних, він прийшов, як совість
Приходить уночі до уркагана.
І той прокинеться, заплаче і об стіну
Ударить головою, штукатурку
Обіб'є лобом, долбойоб смердючий.
Не буде більше пиздити бабусь
Сокирою, ширятись ефєдріном
І ґвалтувати в зоні пєтухів,
А піде в монастир і стане діток
Учити слову божому. Я теж
Покину їсти гризунів і пташок,
Хуйове це шпигунство я полишу,
Воздєлувати буду вінограднік
У поті своєї совиной морди,
І жить не по брехні, як вчитель бородатий
Учив нас – юних і прищавих нігілістів.

Майн лібер Совушка, переворот відбувся
В моїй душі! З тобою разом будем,
Як дві свині, гребтись на полі, гроші
Ми роздаватимем бабусям і калікам,
Нехай вони поїдуть в Монте-Карло
І грають там в рулетку, нам не шкода!
З дітсадочка візьмем сиріт і заберем котів
Із інститута научного, де з них здирають шкіру
І роблять зомбі аспіранти п'яні…

А я куди?

Блядєй з собою ми не беремо.
Нема чого тобі робити з козаками
І в гріх вводити нас. Іди в сім'ю
І більше не гріши з воєнними! Молись
І чоловіку смирно догоджай,
Із бороди йому вичісуй мандавошки,
Терпи його тортури п'яні, ноги
Йому цілуй, шоб він тебе простив.
З тобою тіки можем ми дебілів
Робити, ти стара для цих розваг…
Іди з очей, розпусна Мєссаліна!