Александр Подервянский - Павлiк Морозов [збірник]

Якби з'явивсь щас світлий Аполлон,
То не пришлося б нам пиздіть багато.
Він піздюлєй би нам понакидав фігурних,
Горілку він розбив би, а блядєй
Повикидав в болото, і правильно б зробив.
О, як би я
Хотів піти на прощу в гидке болото,
Де бовваніє храм святий серед лілей та жаб!
Покаявся б і гірко заридав би,
Бо наробив у жизні я багато
Хуйні усякої!..

Чого ж не йдеш?

Боюся! Там страшна випь регоче по ночах,
І сом живе, шо давить бугаї,
А люди так ковта.
Альонушка сидить на камні там,
Уся зелена, пазурі в крові,
А посмішка, як в Берії. Когось чека, блядюга,
І дивиться у воду, мов дурна…
Їбав я там ходити!

Якщо віриш,
То тіки побажай, і храм прийде
І стане на леваді.
Не треба буде лізти у болото
І бздіти, мов шпіон в тилу врага.
Давай гукнем його, ви, бляді, теж гукайте!

Еге-ге-гей, ізбушка пацавата!
Катай сюда і з нами третей будь,
Бо ми удвох, а бляді в счьот не йдуть!

Ви звали, я прийшов!

Пі-пі-піздєц.

Ви звали? Я прийшов. Налийте, підараси,
Бо щас піздюлєй вам понакладу!
Шо лежите, як вшивиє матраси?

Ха, то ти із домовини?
Навіщо ж там тобі пістоль і шашка,
Та ще стакан, гранений, як алмаз?
І лаєшся, до того ж, як скажений,
На всякого, шо він є підарас.
Ти сам такий! Шо більма залупаєш?
Недаром, мабуть, повилазило тобі.
Пиздять, шо ти пророк, – пророчествуй, шо знаєш,
Або уйобуй! Шось одно із двух.
Таких гандонів часто бачив я,
Шо всім пиздять: я гуру, я учитель,
Несіть мені усі по три рубля,
І мудрості я дам вам дохуя.
А сам читать уміє по складам
І голосно пердить в кампаньї дам…

Ти тоже попиздіти хочеш?

Нє, я нє.

От бач, до чого привело шукання правди!
Якого хуя ти його позвав?
Той жлоб у домовині – не пророк,
Не бачив я пророків у шинелях
Із маузером, то фурія якась, то вурдалак.
Пизділи мирно ми про нашу жізнь
Хуйовую, я нюхав тьоплий воздух,
Відчуваючи, неначе смачним салом повіяло…
Подумав я, шо смалять кабана,
А навкруги сидять друззя, красиві,
Утончьонні, з веселими блядями,
І ніздрі жадібно розширились у мене,
I почало мені здаватись, шо січас
Пойму я жізнь, м закони сложні і красиві,
її гармонію…

Замовч і не пизди!
Які закони там, де бляді хтиві,
Скупі, невиховані, шо при виді грошей
Напустять на персидський килим слину,
Нахабно сцуть пророку в домовину?
Чому я, молодий, розумний, гарний,
Замість того, шоб їздить у круїзи,
Дивлюсь на їхні блядскії капрізи
І слухаю, як ви, засранці потні,
Отут патякаєте? Знаю ваші мислі
Хуйові, про аршин, яким не можна міряти Росію,
Бо ним ви хуя міряли у бані,
І тепер він правільную цифру не покаже,
А потім плакати, як крокодил підступний,
Шо в нас нарід дурний і п'є багато,
Шо правди ніхуя нема ніде,
А згодом йобнути горілки літрів зо два,
Блювать самозакохано і пиздити сім'ю:
Жінок, дітей, тварин, ламати фікус —
Растєніє корисне, бити посуд…
О, злі єхідни, знаю мислі ваші!..
Пророчеств мудрих ви від мене ждете?
Так я вам дам моїх піздюлєй страшних,
ніякая Кассандра вас по яйцях
ногой не впизде влучно так, как я!..