Герман Мелвіл - Мобі Дік, або Білий кит

Федон — назва одного з діалогів Платона (див. примітки до с 33).

Боудич, Натаніель (1773–1838) — американський математик, автор широко відомих морехідних таблиць, автор підручника навігації.

Хай линуть вдаль твої буремні хвилі… — Тут перефразовані рядки з поеми Байрона «Паломництво Чайльд-Гарольда», пісня IV, станс 179.

Кренмер Томас (бл. 1489–1556) — архієпископ Кентерберійський, один з діячів Реформації, був спалений на вогнищі як єретик.

Декартовий простір. — Французький філософ і вчений Рене Декарт (1596–1650) вважав способом буття матерії (природи) механічний рух.

Пантеїсти — послідовники пантеїзму, філософського ідеалістичного вчення, яке ототожнює Бога з природою.

…залізного Ломбардського вінця. — Вінець, яким коронували імператорів «Священної Римської імперії» (при цьому деякі одночасно приймали титул Ломбардських імператорів), нібито містив один з цвяхів від хреста, на якому був розп'ятий Ісус. Останнім ним коронувався в 1838 р. імператор Австрії Фердинанд І, схильний, як і Ахаб, до нападів божевілля.

…. глухі Берки і сліпі Бендіго… Джем Берк і Вільям Томпсон — за часу Мелвілла відомі в Англії кулачні бійці.

Тверда земля (лат.).

Північно-Західний прохід — так колись називався морський шлях на захід з Атлантичного океану в Тихий уздовж північного узбережжя Американського материка.

Арканзаський дуелянт. — У південно-західному штаті Арканзас існував звичай, згідно з яким ліві руки суперників, що билися на ножах, зв'язувалися носовою хусткою.

Офіти — стародавня релігійна секта, що поклонялася змії як символу мудрості.

Отель де Клюні — старовинне абатство в Парижі, побудоване в XV ст. на місці римських терм імператора Юліана. Мелвілл під час поїздки до Парижа в 1849 р. дуже зацікавився цим фактом: християнський монастир поховав під собою язичницьку споруду, залишки якої стали його підземною частиною. У тексті, проте, образ має ширший сенс: йдеться про темні глибини людської душі, де може таїтися і сам Сатана.

Пегу — малайська назва держави на півострові Індокитай, що входив з 1754 по 1852 р. в Бірманське королівство.

…як біла хвиля, як сніг… — порівняння з Біблії. В Новому Заповіті — «…голова його й волосся білі, як вовна біла, як сніг…» (Апокаліпсис, І, 14). В оригіналі — «…white like wool…»

Можливо, читач, який спеціально вивчав цей предмет, почне твердити, що надприродний жах, навіюваний полярним ведмедем, спричинений не білим кольором як таким, а тією обставиною, що надзвичайна лють цього звіра постає в кольорі невинності й любові і що саме завдяки цьому разючому контрасту двох одночасних протилежних відчуттів полярний ведмідь навіює нам такий жах. Та навіть коли все це так, то якби не було білого кольору, не було б і страху.

Що ж до білої акули, то мертвотна білина спокою, властива цій істоті за звичайних умов, відповідає описаним властивостям полярної тварини. Цей факт дуже точно відтворений у французькій назві акули. Католицька заупокійна меса починається словами Requiem aeternam (вічний спокій), через що і всю месу, і похоронну музику теж почали називати Requiet. Так ось через білу німу нерухомість смерті, що властива акулі, і через підступну жорстокість її поведінки французи називають її Requin (прим. авт.).

Не Колрідж першим… — посилання на поему англійського поета Семюела Колріджа (1772–1834) «Старий моряк», в якій розповідається про те, що моряк забив альбатроса, і внаслідок цього загинуло судно.

Я пам'ятаю, як вперше побачив альбатроса. Це було у водах Атлантики під час довгого, лютого шторму. Відстоявши вахту внизу, я піднявся на повиту хмарами палубу і тут на накривці люка побачив величне пернате створіння, сніжно-біле, з гачкуватим дзьобом бездоганної римської форми. Час від часу воно вигинало свої величезні архангельські крила, ніби для того, щоб обійняти ними святий ковчег. Його тіло дивно тріпотіло і здригалося. Птах був цілий і неушкоджений, але коротко скрикував, наче привид короля в надприродній скорботі. А в його очах, дивно позбавлених будь-якого виразу, я побачив, здавалося, таїну влади над самим Богом. І я схилився перед ним, як Авраам перед янголами ( Авраам перед янголами. — Розповідь про те, як три янголи відвідали Авраама, міститься в Книзі Буття, гл. XVIII.), — такою білою була ця біла істота, таким широким був розмах її крил, що тоді, у цих водах вічного вигнання, я раптом втратив жалюгідну, принизливу пам'ять про цивілізацію і міста. Я довго милувався цим пернатим дивом. І як передати думки, що роїлися тоді у мене в голові? Нарешті я схаменувся і спитав одного матроса, що це за птах. «Гоні», — відповів він. Гоні! Я ніколи не чув такого імені: чи може бути, щоб люди на березі не знали про існування цієї казкової істоти? Неймовірно! І лише згодом я дізнався, що так моряки іноді називають альбатросів. Отже, містичний острах, який я відчув, уперше побачивши альбатроса на палубі, жодним чином не пов'язаний з палкими віршами Колріджа. Адже тоді я ще не читав цих віршів, до того ж не знав, що переді мною альбатрос. Але моя розповідь непрямо підтверджує славу поета і його творів.