Stendhal - Пармський монастир

Ней Мішель (1769–1815) – найближчий соратник Наполеона, маршал, князь Московський.

Вахмістр – унтер-офіцерське звання в кавалери.

Червоні мундири – тобто французькі солдати.

Кірасир – солдат-кіннотник, який носив кіраси – металеві лати на спині та грудях.

Макіавеллі Пікколо (1469–1527) – італійський державний діяч і політик, якому належить крилатий вислів. «Мета виправдовує засоби».

Драгуни – кінні полки, здатні діяти і як піхотинці.

1 Para V. P. у Е. 15.Х.38.

Скорочена примітка Стендаля розшифровується так. для Вас. Пакіто і Євгеніє (ісп.). Адресовано дочкам графині Монтіхо, з якими Стендаль познайомився через їхнього спільного друга відомого французького письменника Проспера Меріме. Наведена дата пов'язана, мабуть, з якоюсь розповіддю Стендаля дівчатам про війну, яка нагадувала пригоди Фабріціо в епізоді битви під Ватерлоо.

Капрал – унтер-офіцерське звання в піхоті.

Бурбони – королівська династія у Франції з 1589 до 1792 pp., скинута з престолу під час французької революції 1789–1794 pp. За часів Наполеона перебувала в еміграції, після його падіння повернулась до влади у Франції.

Шарлеруа – місто в Бельгії.

На славу Божу (лат. )

У Стендаля неточність, пам'ятник видатному французькому письменникові Франсуа Фенелону (1651–1715) у французькому місті Камбре було відкрито лише через десять років після битви під Ватерлоо.

Версаль – колишня резиденція французьких королів за 18 км від Парижа.

Зондерс – містечко в Бельгії, населене фламандцями.

Доломан – офіцерський плащ, який носили гусари.

Кабріолет – двоколісний, найчастіше однокінний екіпаж.

Ам єн – місто у Франції на р. Соммі.

Стараннями пана Пелліко ця назва стала відома на всю Європу так зветься в Мілані вулиця, де розташовані будинок поліції і в'язниця (Прим. автора).

Пелліко Сільвю (1789–1854) – італійський письменник-карбонарій. В примітці Стендаля йдеться про спогади Пелліко «Moi в'язниці» (1833), де міланську поліцію часто називають за назвою вулиці, на якій був будинок поліції і містилась в'язниця.

Лозанна – місто у Швейцари.

Принц Пармський – тут Ранунцю-Ернесто IV, вигадана дійова особа роману, прототипом якого був герцог Моденський Франціск IV (1779–1846). В дійсності на той час Парма була під владою Марії-Луізи, колишньої другої дружини Наполеона, австрійської принцеси.

Мається на увазі переможне повстання жителів італійського міста Генуї проти австрійського гніту в грудні 1746 p., внаслідок якого Геную було проголошено республікою.

Андріан Олександр (1797–1862) – італійський революціонер, автор «Спогадів державного в'язня» (1838).

Франц II (1768–1835) – австрійський імператор Священної Римської імперії (1792–1806) з династії Габсбургів, один з організаторів «Священного Союзу», головних керівників європейської феодальної реакції в боротьбі проти революційної Франції та її впливу на інші країни.

Романьяно, де поліг Баярд. – Італійське містечко на р. Сезіі, де загинув французький полководець П'єр дю Террайль, синьйор де Баярд (1476–1524).

Нудна, нестерпна людина (італ.)

Корреджо Антоніо (1489–1534) – відомий італійський художник.

Міланські жінки, відомі своїми сумнівними пригодами.

Тобто не читати книжок, позначених впливом революційних ідей. Романи великого англійського письменника, творця європейського історичного роману Вальтера Скотта (1771–1832) названо як виняток через їхню віддалену від сучасності тематику або ж через консервативні політичні погляди Скотта. Але на той час іх ще не було перекладено італійською мовою.

Сан-Мікелі Мікеле (1484–1549) – італійський архітектор і інженер, будував фортеці навколо Парми.

Духівник Шпільберга – маються на увазі спогади Андріана, в яких розповідається про капелана фортеці Шпільберг у Моравії (територія нинішньої Чехословаччини), котрий за виконання провокаторської ролі при в'язнях став єпископом. В авторській примітці спогади Андріана порівняно з творами великого римського історика-республіканця Публія Корнелія Таціта (бл. 58 – 117).