Stendhal - Пармський монастир

Моска прибув до Мілана не сам, він привіз у своїй колясці герцога Сансеверіну-Таксіса. Це був гожий шістдесятивосьмирічний дідок, шпакуватий, досить ґречний і охайний, дуже багатий, але не дуже родовитий. Дід його на посаді головного відкупника податків пармського князівства нажив мільйони. Його батько домігся призначення посланником пармського принца при H *** дворі завдяки таким доказам: «Ваша високість, ви даєте послові при H *** дворі тридцять тисяч франків платні, і він там здається постаттю досить жалюгідною. Якби ви призначили на цю посаду мене, я задовольнився б шістьма тисячами франків на рік, видатки ж мої при H *** дворі не опускатимуться нижче ста тисяч франків. Крім того, мій управитель вноситиме щороку до каси пармського міністерства закордонних справ двадцять тисяч франків. На таку суму можна при мені утримувати будь-якого секретаря посольства, і я нітрохи не цікавитимуся дипломатичними таємницями, якщо він такі матиме. Моя мета лише додати блиску своєму свіжоспеченому дворянству і надати йому ваги, діставши таку важливу посаду в нашій країні».

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Сюжетну схему роману «Пармський монастир» запозичено з неаполітанської хроніки XVI ст. про пригоди Олександра Фарнезе, з 1534 р. папи римського Павла III (про нього згадується в розд. 6-му та 13-му першої частини роману). З цією хронікою Стендаль ознайомився 1834 р. Згодом на її основі було написано нарис, згадуючи який, у серпні 1838 р. Стендаль у своєму щоденнику занотував. «Зробити з цього роман». А в вересні того ж таки року створив епізоди битви при Ватерлоо (част. 1, розд. 3-й). Роман було закінчено 26 грудня 1838 р. і опубліковано в скороченому вигляді в квітні 1839 р. З серпня того ж року й до самої смерті Стендаль редагує й доробляє роман, остаточну редакцію якого було опубліковано 1846 р.

1830 р. – навмисна неточність, певно з огляду на цензуру.

Льє – французька міра довжини, прибл. 4 км.

Канонік – титул католицьких священиків, відповідає посаді церковного старости.

Ґоґоль-моґоль (італ.)

Парма – місто, засноване етрусками на річці Пармі, притоці річки По, центр провінції Парма.

Тобто про зовнішнє дотримування релігійних традицій, що стало особливо характерним для Франції кінця 1830-х років.

Питання честі (італ.)

Давно вже цей любий край лагідно закликав мене написати про нього (італ.) – Аріосто, IV сатира.

Епіграф узято з IV сатири великого італійського поета епохи Відродження Лодовіко Арюсто (1474–1533).

Місту Лоді. – 10.V.1796 р. відбувся переможний штурм військами Наполеона Бонапарта мосту через р. Адду біля м. Лоді в Північній Італії, зайнятого австрійськими військами.

Цезар Гай Юлій (100 – 44 до н. є.) – видатний римський полководець, наприкінці життя диктатор Риму.

Його імператорської королівської величності – тобто австрійського імператора, який водночас був і міланським королем.

У 1162 р. германський імператор Фрідріх Барбаросса після тривалої облоги захопив і вщент зруйнував Мілан.

Мілан з 1535 р. перебував під владою спочатку германських, а згодом австрійських імператорів.

Чічісбей (італ.) – супутник заміжньої жінки під час іі прогулянки.

Карл V (1500–1568) – германський імператор, а також іспанський імператор, імператор Священної Римської імперії (1519–1556) з династії Габсбурпв, Філіпп II (1523–1598) – іспанський король, відомий своїм релігійним фанатизмом та підозріливістю.

«Енциклопедія» – 35-томна філософсько-наукова праця французьких просвітителів другої половини XVIII ст., спрямована проти феодально-монархічноі та католицької реакції.

Вольтер Франсуа (1694–1778) – визначний французький письменник і філософ-просвітитель, один з авторів «Енциклопедії».