Генріх Белль - Очима клоуна

Ще не було й пів на десяту вечора, як я спустився в ліфті вниз. Тут я пригадав пана-християнина Костерта, який мені заборгував пляшку шнапсу та різницю вартості між квитком першого і другого класу. Треба буде послати йому доплатну листівку й апелювати до його совісті. Він ще мав прислати квитанцію на мій багаж. Добре, що я не зустрів свою сусідку, гарненьку фрау Гребзель, а то б довелося їй усе роз’яснити, Якщо вона побачить мене на сходах вокзалу, тоді вже й так усе зрозуміє. Бракувало мені тільки буровугільного брикета — моєї візитної картки.

На вулиці було холоднувато — березневий вечір; я підняв комір піджака, насунув капелюх і намацав у кишені свою останню сигарету. Згадав про пляшку з коньяком — вона б мені послужила чудовою декорацією, але ж могла й стати на заваді благодійництву: коньяк був дорогої марки, це видно й по пробці. Тримаючи подушечку під лівою рукою, а гітару під правою, я повертався до вокзалу, з якого прийшов кілька годин тому. Тільки дорогою помітив ознаки епохи, яку тепер часом прозивають «блазнівською». Якийсь підпилий молодик, загримований під Фіделя Кастро, штовхнув мене, очевидно, бажаючи затіяти сварку; я обійшов його стороною. На вокзальних сходах якась група матадорів з іспанськими доннами чекала таксі. Я й забув, що в той вечір відбувався карнавал. Це було дуже доречно. Ніде професіонал не може так добре замаскуватись, як серед аматорів. Я поклав свою подушечку на третю приступку знизу, сів на неї, зняв капелюха, поклав у нього сигарету — не точно посередині і не з самого краю, а так, наче мені хтось кинув її зверху, — і заспівав:

Ніхто не звертав на мене уваги, та було б і не зовсім добре, коли б усі одразу помітили мене, а так — через годину, дві, три — перехожі почнуть помічати. Почувши голос вокзального радіодиктора, я замовк. Він оголосив про прибуття поїзда з Гамбурга — і я став співати далі. Раптом я здригнувся: у мій капелюх упала перша монетка; вона поцілила в сигарету й відштовхнула її під самий край. Я поклав її на місце і знову заспівав.

«TantumErgo», «Лоретанська літанія» — католицькі церковні пісні, що прославляють: перша — бога, а друга — Діву Марію.

К’єркегор — датський богослов, містик.

Клее — німецький художник формалістичного напрямку.

Ейфель — гірський район, що простягається від Рейну на захід.

Рюбецаль — міфічний персонаж, гірський дух.

Пан граф почував себе прекрасно (франц.).

В німецькій п’ятибальній системі найвищою оцінкою е «одиниця», а «п’ятірка» — найнижчою.

ПП-9 — дев’ятий піхотний полк.

Я — брат лева (латин.).

Твій брат у трапезній (латин.).

Бенн — німецький поет-декадент, вітав прихід фашистів до влади, потім одвернувся від них, але все ж лишився реакціонером.

ХДС — Християнсько-демократичний союз.

Розумна людина (латин.).

Шостий (латин.).

Чистого мистецтва (франц.).

Прийом, журфікс (франц.).

Першою дамою (англ.).

Реальний факт (латин.).

Червоним і чорним (франц.).

«Чудодійна трояндо, молися за нас, опора Давидова, молися за нас, вірная діво, молися за нас» (латин.).

Невірна дружина (латин.).

«Мати милостива — мати чудодійна» (латин.).

Мати — добра порадниця (латин.).

Сад (латин.).

Скрутініум — іспит на придатність до сану священика.

За церкву (латин.).