Жоржи Амаду - Дона Флор та двоє її чоловіків

Шахрай одразу ж зачарував дону Жізу, адже Принц був надзвичайно ввічливий, вражав хорошими манерами; він вивідав у неї про дону Флор усе, що його цікавило. Те, скажімо, що дона Флор небагата, до мільйонерки їй дуже далеко, проте і бідною її назвати не можна. Завдяки заощадженням від занять і без чоловіка, який програвав усі її заробітки, вона потроху встає на ноги і навіть відкладає, от лише не зрозуміла, бідолашна, що гроші краще покласти у банк під відсотки або ж вкласти у якусь справу, а не вдома тримати, хоча дона Жіза вважає, що життя з часом і цього її навчить. Завжди надмірно відверта дона Жіза, яка не вміла тримати язика на припоні та ще й обожнювала покритикувати чужі помилки, назвала такі дії дони Флор відсталістю, а на додачу сказала: «Одного дня вона дограється і якийсь злодюжка пронюхає про гроші й обкраде її. Ото матиме науку!»

Яким же це треба бути негідником, заперечив їй Принц, щоб обікрасти таку добру, порядну і безкорисливу вдову. Для нього ж така проста і безпосередня дружина — це найзаповітніша мрія. Отак розмовляючи, дона Жіза розповіла йому про всі коштовності й прикраси дони Флор: і про французьке бірюзове намисто, і про старовинні золоті сережки зі справжніми діамантами — єдина дорога серцю тітки Літи річ, окрім котів, саду та чоловікових акварелей. Оскільки сама тітка Літа ніколи не надягала тих сережок, то й постановила залишити їх у спадок племінниці, вирішивши віддати їх доні Флор, щоб та могла носити їх, коли заманеться. Віддала, проте не подарувала, адже то було єдине, що вони мали на чорний день: на випадок тривалої хвороби чи пожежі, чи ще якогось лиха. Бо хто від цього застрахований?

Спілкування закінчилося тим, що дона Жіза пообіцяла замовити за Принца слівце, щоб його було вислухано і почуто. Також пообіцяла будь-що вмовити дону Флор прийняти того псевдоітабунця бодай задля того, щоб в очі відмовитися від заручин і заміжжя. А Принцу більшого й не треба було: щодо свого красномовства та чарівливості він не сумнівався, адже ще жодного разу не зазнав поразки. Нехай лише йому дадуть можливість висловитися, тоді заручини таки відбудуться, отже, грошенята вдови від нього нікуди не дінуться, адже ще жодна жінка не встояла перед його чарами.

Того вечора після занять Марилда ввімкнула у вітальні дони Флор світло, радіо, відчинила вікно: наполегливого залицяльника під ліхтарем уже не було. Марилда гукнула дону Флор і показала порожній тротуар.

Дона Флор переповіла, як вона вигнала цього нахабу, демонстративно зачинивши вікна перед його носом. Розповідаючи цю історію, вона крадькома глипала на вулицю. Глибоко в душі вона була трохи розчарована: яке ж це кохання, якщо чоловік здається перед першою ж перешкодою? Навіть Педро Боржес свого часу робив усе можливе, щоб домогтись її уваги. А яка вона з ним була жорстока! Листи повертала, від подарунків відмовлялася, грубіянила, а він уперто наполягав на своєму і навіть прийшов до неї з обручками. Оце було справжнє кохання! А цей, бачте, пішов, щойно перед ним зачинили вікна…

Ніби ненавмисне, дона Флор кілька разів підходила до вікна і задоволено відзначала, що не помилилася з висновками: незнайомець більше не приходив.

Перед сном дона Флор байдуже знизила плечима: що ж, так то й так. Якщо вона справді не планує знову виходити заміж, то чи варто цікавитися шанувальником, що його почуття такі непевні? Таке марнославство не прикрашає жінку в її становищі.

Уперше за весь цей час вона не заснула міцним, благодатним сном. Лежачи з розплющеними очима, дона Флор болісно міркувала. Якщо бути відвертою, чи й справді вона така невідступна в своєму небажанні виходити заміж і щасливо жити самотньою, не наважуючись на нову шлюбну авантюру? Безперечно! Вона так вирішила і край! Не варто про це й думати, не лише сумніватися. Вона була така переконана в правильності свого рішення, так щиро насміхалася над кандидатами в наречені, яких невпинно пропонували їй подруги та сусідки, над доною Динорою, яка пророкувала їй шлюб із достойним та заможним сорокарічним чоловіком. Аж тут раптом вона втрачає сон через якогось бевзя, який стовбичив під її вікнами?

Наступного дня, рано вранці, схвильована дона Жіза забігла до дони Флор, щоб докладно переповісти розмову з псевдокомерсантом з Ітабуни. Вона ледь дочекалася ранку, а вчора, хоч би як хотіла, але прийти не змогла, бо тричі на тиждень вечорами викладає інтенсивний курс англійської мови, а це дуже втомлює і виснажує немолоду дону Жізу.