Генри Торо - Волден, або Життя в лісах

Не так багато нового під сонцем: ще в середині позаминулого століття у США вийшла книжка, яку можна сприйняти (і за промовчанням дуже часто сприймають) майже так — як художнє або художньо-філософське перебільшення. Йдеться про історію власного усамітнення, опубліковану 1854 року під назвою «Волден, або Життя в лісах», тоді ще мало кому відомого літератора з Нової Англії на ім'я Генрі Торо [3] Thoreau Н. D. Walden; Or, Life in the Woods / H. D. Thoreau — Boston: Ticknorand Fields, 1854. Цікава паралель: процитований у стрічці Джармуша роман Германа Мелвіла «Мобі Дік» був опублікований у 1851 р., тобто незадовго до «Волдену», а сам Мелвіл народився у 1819 р., тобто невдовзі після Торо. . Зараз це вже класика.

«Волден» та його автора обов'язково слід згадати, коли йдеться про основні досягнення американської думки XIX століття. Проте поза межами самих США, де є розвинена традиція вшанування власної культурної спадщини, до уважного читання цього твору доходить нечасто. «Волден» (як і спадщина Торо загалом) дещо губиться на «нічийній території» між fiction та non-fiction , літературою та філософією. Основне послання «Волдену» часто бачать виключно у створенні культу природи та розриві з цивілізацією, але й це нерідко сприймають, як уже зазначалося, як художнє або художньо-філософське перебільшення. Проте буває й так, що деякі елементи складних філософських розмислів Торо, зокрема і його любов до природи, розуміють буквально. Тоді вони перетворюються на доволі пласкі (а іноді й небезпечні) соціально-політичні гасла. Аби не потрапити в такі пастки, до творчості та постаті Торо варто придивитися уважніше. Там можна знайти ще чимало цікавого.

Генрі Девід Торо ( Henry David Thoreau [4] За материнською лінією Торо мав шотландські та англійські корені, а за батьківською — французькі, звідки й написання прізвища як Thoreau . Предки з обох ліній іммігрували до Америки, шукаючи захисту від утисків на релігійному ґрунті, адже у своїх рідних країнах належали до релігійних меншин (шотландських пресвітеріан, англійських квакерів та французьких гугенотів відповідно). Стосовно того, як правильно наголошувати прізвище мислителя, висували різні пропозиції, однак зараз превалює варіант з наголосом на другому складі: Торó . ) народився 12 липня 1817 року в невеличкому американському місті Конкорд, що в штаті Масачусетс, приблизно на вісімнадцять миль північно-західніше від його столиці Бостона. Взагалі-то, батьки нарекли сина Девідом Генрі , а не Генрі Девідом . Рішення поміняти імена місцями він ухвалив сам у 20-річному віці. Це був символічний жест, що підсилив інший рішучий крок: щойно розпочавши кар'єру вчителя в конкордській публічній школі, молодий Торо вирішив її припинити на знак протесту проти обов'язкової для тих часів виховальної процедури — хлосту учнів. Це відбулося невдовзі після закінчення Гарвардського коледжу, де Торо вчився з 1833 до 1837 року. Та й у коледжі він теж приймав далеко не все. Наприклад, вважав не дуже корисними лекційні заняття й віддавав перевагу самоосвіті в тиші бібліотеки. Його тодішні ескапістські мотиви добре відбиває фраза, з якої 22 жовтня 1837 року він розпочав записи у своєму приватному «Журналі» («Journal»), що його автор вів майже до кінця життя [5] Останній запис він зробив за пів року до смерті, у листопаді 1861 р. У цей час туберкульоз, на який Торо страждав упродовж багатьох років, стрімко прогресує. У 1842-му від цієї ж хвороби помер його брат Джон, а у 1849-му — сестра Гелен. : «Аби бути самотнім, я вважаю, слід втекти від теперішнього. — Я уникаю самого себе» [6] Thoreau Н. Journal І, 1837–1846 / Н. D. Thoreau // The writings of Henry David Thoreau. Manuscript ed. — V. 7. — Boston: Houghton Mifflin, 1906. — P. 3. .

Однак у тодішній Новій Англії, окрім репресивної педагогіки і нецікавих, відірваних від життя лекцій гарвардських професорів [7] У «Волдені» цей досвід відбито, наприклад, так: «якби я хотів навчити юнака наук і мистецтв, то не вдавався б до стандартного способу, тобто не відсилав до вчителів, які вивчають і практикують що завгодно, крім мистецтва життя». ( Тут і далі цитати з «Волдену, або Життя в лісах» наведено в перекладі Я. Стріхи за цим виданням .) , все ж таки було й щось таке, від чого тікати не захотілось. У 1838 році, майже одразу після згаданого звільнення з публічної школи, Торо відкрив у рідному місті маленьку приватну школу [8] У цій школі він працював разом зі старшим братом Джоном, але 1841 р. заклад довелося закрити через смертельну хворобу Джона. й увійшов до «Трансценденталістського клубу» — інтелектуального руху, найвпливовішою фігурою в якому був інший уродженець і мешканець того ж Конкорда Ральф Волдо Емерсон [9] За часів Торо й Емерсона Конкорд, як і зараз, був невеличким містечком (приблизно 2200 мешканців). Однак як одне з найдавніших американських поселень, він має тривалу й насичену важливими подіями історію. У першій половині XIX ст. саме Конкорд перетворився на один із центрів формування тоді ще зовсім юної культури США. .