Уильям Моэм - Тягар пристрастей людських

Вони дійшли до поля, через яке Саллі мала повернутися до хатинки. Філіп пішов уперед, щоб відчинити для неї ворота.

— Ну, що ж, гадаю, тут я з вами попрощаюся.

— Дякую, що пройшли стільки зі мною.

Саллі простягнула хлопцеві руку і, торкнувшись її, він сказав:

— Якщо ваша ласка, поцілуйте мене, як цілуєте родичів, бажаючи їм на добраніч.

— Я не проти, — озвалася дівчина.

Філіп просто пожартував. Він хотів поцілувати її лише тому, що почувався щасливим, дівчина поруч гарно виглядала, а ніч була такою прекрасною.

— Отже, на добраніч, — сказав він, тихенько засміявшись, і притягнув дівчину до себе.

Вона підставила йому теплі, повні м’які вуста. Кері трохи нахилився до їхнього пуп’янку, а потім, сам не розуміючи чому, стиснув дівчину в обіймах. Саллі мовчки піддалася. Її тіло було міцним і сильним. Філіп відчував, як б’ється навпроти його грудей її серце. А потім він утратив голову. Почуття наповнили його, наче невпинні потоки води, і він потягнув дівчину в темну місцину під живоплотом.

Філіп спав мов убитий і прокинувся від того, що Гарольд полоскотав його обличчя пір’їнкою. Розплющивши очі, Кері застогнав від задоволення. Він сп’янів від сну.

— Вставайте, ледащо, — погукала Джені. — Саллі сказала, що не чекатиме на вас, якщо ви не поквапитеся.

Раптом він згадав усе, що сталося. Серце втекло у п’яти, і, вже вилізши наполовину з ліжка, Кері завмер і гірко-гірко пошкодував про скоєне. Що вона скаже йому сьогодні вранці? Філіп боявся зустрічі з дівчиною і запитував себе, як міг бути таким дурнем. Але діти не дали йому часу на роздуми. Едвар узяв його купальний костюм та рушник, Етельстан стягнув із хлопця ковдру, а вже за три хвилини всі з гуркотом рушили в путь. Саллі усміхнулася Філіпу так само мило й невинно, як завжди.

— Як довго ви вдягалися, — сказала вона. — Я вже думала, ніколи не прийдете.

У її поведінці нічого не змінилося. Кері чекав на якусь зміну, ледь помітну або різку; уявляв, що вона соромитиметься того, як поводилася з ним, чи гніватиметься, або, може, триматиметься фамільярніше; та нічого такого не сталося. Саллі була точнісінько такою ж, як раніше. Вони всі разом ішли до моря, теревенячи та сміючись; Саллі була мовчазною (але такою вона була завжди), стриманою (але він ніколи не бачив її іншою) і лагідною. Дівчина не шукала приводу заговорити з Філіпом, але й не уникала його. Кері був вражений. Він чекав, що події вчорашньої ночі викличуть у ній якісь зміни, але здавалося, наче нічого не сталося, немов усе було просто сном. Філіп ішов поруч із Саллі, тримав однією рукою за руку маленьку дівчинку, а другою — хлопчика, якомога безтурботніше базікав, але подумки шукав пояснення. Розмірковував, чи вважає Саллі, що про їхню близькість слід забути. Можливо, вона, так само як він, просто піддалася емоціям і, зважаючи на те, що все сталося випадково, через особливі обставини, вирішила викинути це з голови? Дівчина поставилася до ситуації з такою потужною розсудливістю та зрілою мудрістю, які не пасували ані її вікові, ані характерові, однак Філіп збагнув, що нічого не знає про Саллі. У ній завжди була якась загадка.

Вони пограли у воді у довгої лози, і веселощі були такими ж нестримними, як і вчора. Саллі ставилася до всіх по-материнськи, не відводила уважного погляду і кричала, що вони запливли занадто далеко. Поки всі стрибали, дівчина спокійно плавала туди-сюди, час від часу перевертаючись на спину. Незабаром вона повернулася на берег, витерлася і більш-менш наказовим тоном кликала всіх до себе, аж поки у воді не залишився тільки Філіп. Він скористався нагодою і завзято зробив непоганий заплив. Оскільки це був уже другий ранок, він звик до холодної води, і його звеселяла її солона свіжість. Вода дозволяла йому вільно розпоряджатися своїми кінцівками, і він долав відстань широкими впевненими рухами. Однак Саллі, загорнувшись у рушник, уже підійшла до води.

— Ви негайно вилізете з води, Філіпе, — гукнула дівчина, наче він був маленьким хлопчиком, за яким вона доглядала. А коли Кері, посміюючись із її владного тону, рушив до дівчини, вона дорікнула йому:

— Дуже необачно з вашого боку так довго залишатися в воді. Он губи зовсім сині, і подивіться-но на свої зуби — вони ж стукотять.

— Гаразд, уже виходжу.

Раніше вона ніколи так із ним не розмовляла. Можна подумати, те, що сталося, дало їй якісь права на нього, і тепер Саллі вважає Кері дитиною, про яку треба піклуватися. За кілька хвилин вони вдягнулися й рушили назад. Раптом дівчина помітила Філіпові руки.