Хорхе Борхес - Книга вигаданих істот

Перша згадка про цю дивну істоту вдавано випадкова:

«Поблизу Рони я побачив рицаря на великому крилатому коні».

В інших октавах змальований приголомшливий, дивовижний образ летючого коня. Приміром, у знаменитій:

В одній з останніх пісень Астольфо розпрягає та відпускає Гіпогрифона.

Вони давніші за саме грецьке слово, яким їх називають і якого не знали класики, бо воно датоване XV століттям. Етимологи приписують це слово швейцарському алхімікові Парацельсу {57} 57 Парацельс (справжнє ім’я — Філіп Авреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгайм, 1493–1541) — швейцарський філософ, лікар, природознавець. , в книжках якого воно згадується вперше.

Це духи землі та гір. У народній уяві вони постають бородатими карликами з грубими гротескними рисами, у брунатному добре припасованому вбранні та чернечих каптурах. Так само, як грифи в давньогрецькій і східній міфології та дракони в германських легендах, вони охороняють таємні скарби.

«Гносис» грецькою мовою означає «знання»; існує припущення, що Парацельс вигадав слово «гном», оскільки ці істоти знали та могли показати людям місця, де є поклади дорогоцінних металів.

У створеній божественним розумом книзі немає нічого випадкового, навіть коли йдеться про кількість слів чи порядок літер; так вважали кабалісти, які наполегливо рахували, комбінували та переставляли літери Святого Письма, спонукані бажанням осягнути таємниці Бога. У XIII столітті Данте проголосив, що будь-яка частина Біблії має чотири сенси: буквальний, алегоричний, моральний і духовний. Скот Еріугена {58} 58 Еріугена, Іоанн Скот (бл. 810 — після 877) — середньовічний філософ. , більш прихильний до поняття божественності, ще раніше зазначив, що сенси Святого Письма нескінченні, мов барви павичевого хвоста. Кабалісти пристали б на цю думку; однією з таємниць, що вони шукали в божественному тексті, було створення живих істот. Про демонів мовилося, що вони можуть творити істот великих і важких, приміром, верблюда, але не витончених і тендітних; рабин Еліезер {59} 59 Бен Уркенос, Еліезер (кінець І — перша половина II ст.) — рабин, тлумач Талмуда. заперечував їхню здатність творити щось менше за ячмінне зерно. Големом названо людину, породжену комбінацією літер; буквальне значення цього слова — аморфна чи безживна матерія.

У Талмуді (Синедріон, 65b) читаємо:

«Якби праведники хотіли створити світ, їм це вдалося б. Комбінуючи літери невимовних імен Бога, Рава {60} 60 Рава (справжнє ім’я — Абба бен Йосип бар Хама; бл. 280—352) — рабин, тлумач Талмуда. спромігся створити людину та послав її до Рав Зейри {61} 61 Рав Зейра (точні роки життя невідомі) — рабин, тлумач Талмуда. . Той звернувся до посланця; оскільки людина не відповіла, рабин мовив:

— Ти — творіння магії; тож обернися знову на порох.

Двоє вчителів щоп’ятниці вивчали закони Творіння й породжували трирічне теля, яке потім споживали на вечерю» [13] Також Шопенгауер пише: «На сторінці 325 першого тому своєї “Zauberbibliotek” (“Магічної бібліотеки”) Хорст так підсумовує доктрину англійської ясновидиці Джейн Лід {270} : “Хто володіє магічною силою, може на власний розсуд панувати над світом мінералів, світом рослин і світом тварин, а також змінювати їх; тож досить, щоб деякі маги дійшли згоди, і все Творіння повернеться до райського стану”» («Про волю в природі», VII) ( прим. авт .). .

Славою на Заході Голем завдячує австрійському письменникові Густаву Майрінку {62} 62 Майрінк, Густав (1868–1932) — австрійський письменник. , який у п’ятій главі свого фантасмагоричного роману « Голем » (1915) пише:

«Витоки цієї історії сягають XVII століття. Скориставшись втраченими формулами кабали, один рабин [14] Єгуда Лоєв бен Бецалель {271} ( прим. авт .). створив штучну людину, так званого Голема, щоб той у синагозі калатав у дзвони та виконував важку роботу. Утім, істота ця не вдалася такою самою, як людина, і вела притаєне вегетативне життя. Так тривало до ночі, бо вдача Голема залежала від магічного напису на печатці, яку він тримав за зубами; напис принаджував вільні зоряні сили Всесвіту. Одного дня рабин забув витягти перед вечірньою молитвою печатку з вуст Голема, і той розшаленів, побіг темними вулицями, вбиваючи всіх, хто траплявся на його шляху. Врешті-решт рабин заступив йому дорогу та зламав печатку, що оживляла його. Створіння вмерло. Від нього залишилася тільки жалюгідна глиняна фігурка, яку й досі можна побачити в празькій синагозі».