Незмінною залишається вбивча сила його погляду. Очі горгон змушували кам’яніти; Лукан оповідає, що з крові однієї з них, Медузи, народилися всі змії Лівії: Гаспид, Амфісбена, Носата Гадюка та Василіск. Відповідний уривок знаходимо в дев’ятій книзі « Фарсалії »:
До Лівії проліг Персея шлях,
Де зелень не родилася віками;
Там кров плямить лице, що сіє жах,
І бродить смерть фатальними пісками;
Й гаряча пустка всотує умах
Вологу і вагітніє життями
Усіх тих змій, що тільки є на світі
Й рівнину вкриють цю одної миті..
Медузи кров, бо привела вона
Тут Василіска: зір його убійний
Та язика смертельна трутина
Лякають навіть хижий рід зміїний;
Хизується свавіллям він сповнá,
Бо й справді наступ свій веде подвійний:
Від погляду його та від шипіння
Ні вухам, ні очам нема спасіння.
Василіск живе в пустелі; радше навіть утворює пустелю. До його ніг падають мертві птахи, поряд з ним гниють плоди; вода в річках, де він тамує спрагу, залишається отруйною впродовж століть. Пліній стверджував, що від його погляду розколюється каміння та займаються пасовиська. Його вбиває запах ласиці; за Середньовіччя вважали, що вбивчим для нього є спів півня. Досвідчені мандрівники, збираючись перетнути незнайому місцевість, брали в дорогу півнів. Іншою зброєю було дзеркало; власний вигляд спопеляє Василіска, наче удар блискавки.
Християнські енциклопедисти відкинули міфологічні вигадки « Фарсалії » та прагнули раціонально пояснити походження Василіска. (Вони мусили вірити в нього, оскільки Вульгата {26} 26 Вульгата — латинський переклад Біблії з IV ст.
перекладає як «василіск» гебрайське слово Tsepha , що є назвою отруйного плазуна.) Найбільш прийнятною виявилася гіпотеза про яйце неправильної форми, відкладене півнем і висиджене змією чи жабою. У XVII столітті сер Томас Браун проголосив це припущення так само жахливим, як і поріддя Василіска. Тоді ж Кеведо {27} 27 Кеведо-і-Вільєгас, Франсіско (1580–1645) — іспанський письменник.
написав романс « Василіск », де є такі рядки:
Коли живий, хто зрів тебе,
Твоя історія облудна:
Хто не помер, тебе не знав;
Хто вмер, вже свідчити не буде.
Між 1840 та 1864 роками Батько Світла (якого також звуть Внутрішнім Словом) обдарував музиканта й педагога Якоба Лорбера {28} 28 Лорбер, Якоб (1800–1864) — австрійський музикант і християнський містик.
низкою велемовних одкровень про населення, фауну та флору небесних тіл, що утворюють Сонячну систему. Однією зі свійських тварин, знанням про яку ми завдячуємо цим одкровенням, є Вирівнювач, або Трамбувальник ( Bodendrucker ), що робить незліченні послуги на планеті Мірон, яку сучасний видавець праці Лорбера ототожнює з Нептуном.
Вирівнювач у десять разів більший за слона, на якого надзвичайно схожий. Він має короткуватий хобот і довгі прямі бивні; шкіра в нього світло-зелена. Масивні ноги — конічної форми; неначе конуси, встромлені в тіло. Ця стопохідна тварина вирівнює землю, йдучи перед мулярами та будівельниками. Її приводять у горбисту місцину, де вона все вирівнює своїми ногами, хоботом і бивнями.
Харчується Вирівнювач травою і корінцями та не має ворогів, окрім деяких комах.
Пліній приписує Заратустрі, засновнику релігії, яку й досі сповідують парси {29} 29 Парси — члени зороастрійської громади Індії, нащадки втікачів з Персії (VIII–X ст.) внаслідок її ісламізації.
в Бомбеї, авторство двох мільйонів віршів; арабський історик ат-Табарі {30} 30 Ат-Табарі, Абу Джафар Мухаммад ібн Джарір (839—923) — мусульманський історик, правознавець і тлумач Корану.
стверджує, що для повного зібрання його творів, увічненого побожними переписувачами, знадобилося дванадцять тисяч коров’ячих шкур. Відомо, що Александр Македонський наказав спалити їх у Персеполісі {31} 31 Персеполіс (інші назви: Перса, Персеполь) — місто — весняна резиденція перських владарів, захоплене й спалене 330 р. до н. е. Александром Македонським.
, однак добра пам’ять священнослужителів урятувала найвизначніші тексти, а в IX столітті до них додалася енциклопедична праця « Bundahish » [8] Букв. «Первісне творіння» — загальна назва текстів космогонії зороастризму, викладених письмом пахлаві ( прим. перекладача ).
, що містить цю сторінку:
Читать дальше