Луиза Олкотт: Маленькі чоловіки

– Це ти написав?

– Я хотів, щоб хлопчик подякував вам по-своєму, – відповів, нахилившись до неї, Тедді.

Коли Нет закінчив і хотів піти, пролунали бурхливі оплески, і його попросили зіграти ще раз. Він повторив пісню, причому здавався таким щасливим, що всі глядачі були зворушені. А потім заграв веселі старовинні танці, під які ноги зарухалися самі собою, й не неможливо було всидіти на місці.

– Відсунемо меблі! – крикнув Еміль.

Вмить стільці опинилися біля стіни, дорослі сіли в безпечні куточки, а діти зібралися на сцені.

– Запрошуйте дам! – знову крикнув Еміль, і хлопчики кинулися до дівчаток, люб’язно запрошуючи їх на танець. Всім молодшим хлопчикам хотілося танцювати з принцесою, але вона вибрала Роббі, тож юний принц гордо повів її до танцю.

Пані Джо запрошували навперебій, а тітка Емі привела Дена у невимовний захват, відмовивши Францу й вибравши його. Нен танцювала з Томмі, Дейзі з Демі, а дядько Тедді запросив Ейзі, якій дуже хотілося потанцювати і яка була в захваті від наданої їй честі. Навіть Сайлес підхопив у танці Мері-Енн, і в впродовж пів години весь Пламфілд веселився на славу.

Після закінчення балу діти влаштували урочисту ходу. Попереду їхав гарбузовий екіпаж з принцесою й кучером. Запряжені в карету щури при цьому відчайдушно підстрибували.

Пізніше дорослі довго сиділи разом і говорили про своїх дітей.

– Яке в тебе щасливе обличчя, Джо, – сказав Тедді, підсідаючи до неї на диван. – Про що ти думаєш?

– Я думаю про свою річну роботу, Тедді, – з усмішкою відповіла вона, – і про майбутнє моїх хлопчиків.

– І, мабуть, всі вони виходять у тебе знаменитими поетами, художниками, державними діячами та хоробрими воїнами?

– Ні, тепер я вже не така честолюбна, як раніше. Мене потішить, якщо з них вийдуть просто хороші, чесні люди. Але маю зізнатися, що мрію про славу для деяких з них. Демі – особливий хлопчик, і я впевнена, що він зробить щось прекрасне й велике. З рештою, гадаю, теж все буде добре. Слухаючи сьогодні гру Нета, дійшла висновку, що з нього вийде видатний музикант.

– Ну, до цього ще далеко, але талант у нього, поза сумнівом, є, тож уже незабаром, гадаю, матиме змогу заробляти собі на хліб улюбленою справою. Залиш його в себе ще на рік або два, а потім я займуся ним і, сподіваюся, створю йому умови для розвитку.

– Це блискуча перспектива для бідного Нета. Коли він прийшов до нас пів року тому, то почувався таким самотнім… Майбутнє Дена теж, здається, визначилося. Пан Хайд візьме його з собою, тож я розраховую, що хлопчик стане для нього вірним і мужнім помічником. Ден один з тих, хто готовий служити вірою й правдою, якщо їх винагороджують довірою й любов’ю. Він такий енергійний, що зуміє сам влаштувати свою долю. Так, я дуже тішуся, що нам вдалося впоратися з такими двома різними хлопчиками на початку – слабким і неприборканим. А тепер обидва змінилися на краще й матимуть добре майбутнє.

– Яким дивом ти цього домоглася, Джо?

– Я просто любила їх і відкрито виявляла свою любов. Фриц зробив інше.

– Дорога моя, дивлячись на тебе, чомусь думаєш, що «просто любити» дуже непросто, – з цими словами Лорі ласкаво погладив Джо по худенькій щоці й подивився на неї ще ніжніше, ніж колись у молодості.

– Я вже стара й відцвітаю, але дуже щаслива, тому не треба мене жаліти.

– Так, твоя робота з кожним роком стає дедалі кращою, – сказав Тедді.

– Звичайно – адже всі ви так мені допомагаєте! – відповіла пані Джо, із вдячністю поглянувши на свого найщедрішого помічника.

– Гадаю, виховувати дітей – твоє покликання, Джо.

– А пам’ятаєш, як ти сміявся спочатку, та й тепер не припиняєш – над моїми планами. Хіба це не ти говорив, що нічого доброго не вийде, якщо я братиму у свою школу й дівчаток. А подивися, як все добре вийшло! – і вона показала на групу хлопчиків і дівчаток, які сміялися й дружньо базікали між собою.

– Зізнаюся, що припустився помилки щодо цього, а на доказ мого розкаяння віддам тобі мою золотоволосу принцесу, коли вона підросте.

– Що ж, я пишатимуся, якщо ти довіриш мені свій скарб. Насправді, Тедді, вплив дівчаток виявився дуже корисним. Я знаю, що ти знову сміятимешся наді мною, але я вже до цього звикла. І ось зізнаюся тобі, що мені подобається дивитися на мою школу як на маленький світ. Я люблю стежити за успіхами маленьких чоловіків і спостерігати, як позитивно впливають на них маленькі жінки.

Дейзі обіцяє стати прекрасною дружиною й господинею, а всі хлопчики підпадають під чарівність її спокійного жіночного поводження. Нен – енергійна, діяльна дівчинка, з сильною волею. І подивися, як хлопчики захоплюються її мужністю, вони не заважають їй діяти на власний розсуд, знаючи, що в неї не тільки сильний характер, але і ніжне серце, й вона може багато чого зробити в їхньому маленькому світі. Твоя Бесс – чарівна, граціозна, витончена дівчинка. Завдяки її впливу хлопчики стають менш різкими й грубими, вона несвідомо облагороджує їх і допомагає стати джентльменами в найкращому сенсі цього слова.