Іван Котляревський - Москаль-чарiвник

Тетяна. Та єсть же. Кого б то я мала без тебе частувати! (Виходить).

Т i ж без Тетяни.

Солдат. У тебя жена добрая, хозяин.

Михайло. Чи ти жартом так говориш, чи навсправжки?

Солдат. Без шуток. Молода, пригожа и, кажется, тебя любит.

Михайло. Хiба що молода i хороша - мiша мене любити? Вона у мене добра й вiрна жiнка, тiльки дуже жвава, жартлива i глузлива. Вже коли попадеться їй хоть трохи тюхтюх-сердега, то такого i пiднiме -на зубки i рада довести до того, хоть би цьому йолоповi й ворсу нам'яли. Достається од неї деколи, як поприїжджають, отим цвентюхам, канцелюжкам!.. Та й смiшнi-бо вони собi, такi необачнi, такi легкодухi: всьому вiрять, усьому дивуються, всього бояться.

Солдат. Однако к чужим жонам подлипать не боятся, словно как будто военные. Мне случалось их видеть храбрость при таких замашках.

Михайло. Вже я за свою скажу, що не боюсь нiчого.

Солдат. Бывает и на старуху проруха. Не потачь, хозяин: у каждова есть свои блохи.

Михайло. Борони боже - якби я свою пiдстерiг в чiм, тут би їй i доклав воза.

Тi ж iТетяна (ставить наливку на стiл).

Михайло Ану, судир! Ось i я вас почастую гарним спотикачем (наливає й пiдносить солдатовi).

Солдат (п'є). Вот славная наливочка! Кто ее сделал?

Михайло. Жiнка моя, Тетяна.

Тетяна. Я, я - iще й з вишень свого садка. А москаль дума, що я нiчого не вмiю.

Михайло (п'є). Вона, вона. Це у мене клад - не жiнка!

Солдат. Ты счастлив, хозяин: жена у тебя хороша и наливка недурна (наливає). За здоровье чернобровой Татьяны. (П'є).

Михайло. Здорова, моя рибко, перепiлко! (П'є).

Тетяна (наливає). Спасибi! За здоров'я москаля-чарiвника!.. (Пригубила й оддала чоловiковi).

Михайло. Здоровi були, мосьпане-чарiвник!

Солдат (наливши). Благодарствуйте, завидная парочка! (П'є).

Михайло. Що вже моя Тетяна, то (п'є) чорнобрива, кохана. (Спiває).

З того часу, як женився,

Я нiколи не журився,

Ой, чук, Тетяна,

Чорнобрива, кохана!

За Тетяну сто кiп дав,

Бо Тетяну сподобав.

Ой, чук…

За Марусю п'ятака,

Бо Маруся не така.

Ой, чук…

Я веселий i здоров

Вiд Тетяниних бров…

Ой, чук…

Як Тетина засмiється,

В душi радiсть оддається.

Ой, чук, Тетяна,

Чорнобрива, кохана!

Солдат. Ай, хозяин! Да ты, брат, хват!

Тетяна. А ти думав, що у мене чоловiк абиякий?..Не бiйсь, себе не видасть. (Спiває).

Будь у мене мужичок з кулачок,

А я таки мужикова жiнка…

Я за його захилюсь, захилюсь,

Та нiкого не боюсь, не боюсь.

Ой, до мене губерець пiдсипавсь

I любовi добивавсь, добивавсь.

Я губерця любити не стала, -

Його трясця напала, напала.

"Молодице, чия ти, чия ти?

Пусти мене до хати, до хати".

"Пiди к чорту, убирайсь, убирайсь,

Коло ворiт не шатайсь, не шатайсь!"

Михайло. Воно так, вашецi проше: сучка санчата замчала; у нас ремiнця за личко не вимiняєш.

Тетяна. От тепер час уже спати лягати

Солдат. А я поразмялся так, что сон прошел. Хотите ли, хозяева, я вас потешу?

Михайло. Потiш… та чим же i як?

Тетяна. Та годi вам утiшатись: час спати!

Солдат. Успеешь, хозяйка, выспаться. Хотите ли, я покажу вам старшова, с которым все делаю?

Михайло. Старшого? Це б того, - що греблi рве?

Тетяна. Цур йому! Це б того, що - не при хатi згадуючи? (Плюється).

Солдат. Ну, да что ж? Вить беды никакой не будет, ни страха. Он явится в человеческом виде, когда хотите.

Михайло. В чоловiчеськiм? Якого ж чоловiка?

Солдат. Какого хотите? (Всi мовчать).

Тетяна. Знаєш, чоловiче, що? Нехай явиться таким, як я знаю i скажу москалевi… Побачимо, чи покаже!

Михайло. Добре, кажи, говори.

Солдат. Изволь, сказывай, в каком хочешь образе видеть.

Тетяна. Нехай твiй старший покажеться паничем Финтиком, що в нашiм селi проживає, та щоб i в такiй одежi, яку вiн носить.

Солдат. Да платья-то, думаю, много есть у него. Так в каком прикажешь его представить?

Михайло. В такiм, яке носив сьогоднi.

Солдат. Изволь.

Михайло (жiнцi). Я не вiрю москалевi: вiн хваста.

Солдат бере вуглину i виймає шомпол, розставляє чоловiка i жiнку по обидва боки сцени, обводить їх кругами, зав'язує хустками очi. Стає сам посеред сцени i питає поважно, мiняючи голос.

Солдат. Откуда хотите, чтоб сатана в виде панича вышел?

Михайло (боязко). Нехай жiнка каже.

Тетяна. З-пiд припiчка.

Михайло (набiк). О, хитра з бiса!

Солдат. Не робейте, не бойтесь ничего, не говорите ни слова, не отзывайтесь и с круга ни на шаг не сходите; а не то - быть бедам!

Михайло. А з зав'язаними очима побачиш його?

Солдат. К повязке не дотрагивайтесь. Я сам сниму ее, как придет время.