Джеймс Джойс - Улісc

СТІВЕН (віддає йому всю готівку) : Спершу будь справедливий, а потім — щедрий.

БЛУМ: Гаразд, але чи мудро це? (Перелічує.) Один, сім, одинадцять, іще п’ять. Шість. Одинадцять. За те, що ви досі могли розгубити, я не відповідаю.

СТІВЕН: Чому вибило одинадцяту? Пропарокситон [368]. Важливий ось цей момент, що перед наступним, як каже Лессінг. Спраглий лис. (Голосно сміється.) Хоронить свою бабусю. Чи не вбив її.

БЛУМ: Тут один фунт шість шилінгів одинадцять пенсів. Фунт сім, для рівної лічби.

СТІВЕН: Не має це ані найменшої ваги.

БЛУМ: Так, але ж…

СТІВЕН (підходячи до стола) : Цигарку, будьте ласкаві. (Лінч із дивана кидає цигарку на стіл.) Отож Джорджина Джонсон упокоїлась і повінчалась. (Дивиться на цигарку, що з’явилася на столі.) Чудо. Салонна магія. Повінчалася. Гм. (Загадково-менланхолійний, він тернув сірником і переходить до прикурювання цигарки.)

ЛІНЧ (спостерігаючи його дії) : Якщо ти піднесеш сірника ближче, то отримаєш більший шанс прикурити.

СТІВЕН (підносячи сірника ближче до очей) : Очі рисі. Треба придбати окуляри. Розбив учора. Шістнадцять років тому. Відстань. Оку все здається пласким. (Віддаляє сірника, він гасне.) Мозок мислить. Близько — далеко. Неодмінна модальність видимого. (Загадково насупившись.) Гм. Сфінкс. Звір, у якого дві спини опівночі. Повінчалась.

ЗОЯ: На ній оженився один комівояжер і забрав з собою.

ФЛОРІ (киває головою) : Містер Агнес із Лондона.

СТІВЕН: Агнець із Лондона, який забирає гріхи світу нашого.

ЛІНЧ (обіймаючи Кітті на дивані, співає низьким голосом) : Dona nobis pacem [369].

Цигарка випадає зі Стівенових пальців. Блум підхоплює її й викидає в коминок.

БЛУМ: Не паліть. Краще поїжте. Коли б не здибався з тим клятим псом… (До Зої.) Знайдете щось?

ЗОЯ: А він що, голодний?

СТІВЕН (усміхаючись, простирає до неї руку й наспівує на мотив клятви з «Загибелі богів» {812} ):

ЗОЯ (трагічно) : Гамлете, я — твого батька свердло! (Бере його за руку.) Красеню блакитноокий, дай погадаю по руці. (Показує на його чоло.) Нема зморщок — катма розуму. (Рахує.) Два, три, Марс — це хоробрість. (Стівен хитає головою.) Дітей немає.

ЛІНЧ: Не боїться блискавки під ковдрою. Хлопчик, що просто не вмів ні здригатись, ні труситись {813} . (До Зої.) Хто навчив тебе хіромантії?

ЗОЯ (обертаючись до нього) : Спитай у моїх яєчок, яких у мене немає. (Стівенові.) Я з обличчя бачу. В очах себто. (Насуплює похнюплене чоло.)

ЛІНЧ (сміючись, двічі ляскає Кітті по задку) : Різко! Дамо сраці різки!

Двічі лунко хльоскає різка, труна-піанола враз відкривається, і звідти, мов чортик із коробки, вискакує маленька-кругленька голова отця Долана.

ОТЕЦЬ ДОЛАН: Котрий хлопчик тут захотів різки? Ти розбив окуляри? Малий ледачий вигадник! По очах бачу.

Із труни-піаноли підводиться милосердна, поблажлива, начальницька голова ректора Джона Конмі.

РЕКТОР ДЖОН КОНМІ: Ну, заспокойтесь, отче Долане. Заспокойтесь. Я впевнений, що Стівен — хороший хлопчик.

ЗОЯ (розглядаючи Стівенову долоню) : Жіноча рука.

СТІВЕН (шепоче) : Продовжуй. Бреши далі. Притиснись. Приголуб. Я ніколи не міг розібрати Його почерк — тямив тільки дактилоскопію Його великого пальця на рибі пікші.

ЗОЯ: В який день ти народився?

СТІВЕН: У четвер. Сьогодні.

ЗОЯ: Народився хто в четвер — ой далеко той попер. (Проводить пальцем по рисах на його долоні.) Лінія судьби. Впливові друзі.

ФЛОРІ (показуючи пальцем) : Уява.

ЗОЯ: Пагорб Місяця. Матимеш зустріч із… (Раптом різко втупившись у долоню.) Про погане я тобі не скажу. Чи все-таки хочеш знати?

БЛУМ (відводить її пальці й підставляє свою долоню) : Шкоди більше, ніж користи. Ось, почитай мою.

БЕЛЛА: Ану покажіть! (Крутнувши Блумову руку до себе.) Я так і думала. Вузлуваті пальці, пристрасть до жінок.

ЗОЯ (розглядаючи Блумову долоню) : Решітка. Далека морська дорога й одруження на грошах.

БЛУМ: Не сходиться.

ЗОЯ (жваво) : Ага, я бачу! Куций мізинець. Твоя квочка тебе геть заклювала. І це невлад?

Велика чорна курка, що несе яйця в обведеному крейдою колі, підводиться, розправляє крила й кудкудаче.

ЧОРНУШКА: Куд-куда-куд-куда! Квок! Квок! (Бочком відступає від знесеного яйця й перевальцем іде геть.)

БЛУМ (показуючи на свою руку) : Рубець — це нещасливий випадок. Двадцять два роки тому впав і порізався. Було мені тоді шістнадцять.