Джеймс Джойс - Улісc

Статечний {1} 1 (5) Статечний . — Існує гіпотеза, ніби перші літери трьох частин роману: S — М — Р — мають особливий сенс, начебто утворюючи позначення силогізму в логіці (суб’єкт — середній термін — предикат). А ще це нібито ініціали трьох головних героїв: Стівен, Моллі, Польді. Однак у французькому перекладі, де брав активну участь сам автор, цю квазісакраментальність літер знехтувано й дано іншу комбінацію: М — М — А. Та й головний герой другої частини, звісно, сам Блум, а не його дружина. , огрядний Красень Мулліган вийшов сходами на горішній майданчик вежі. В руках у нього була мисочка з мильною піною, а на ній лежали навхрест люстерко і бритва. Його жовтий, не підперезаний халат злегка надувався позаду від подихів ранкового вітерця. Він підніс догори мисочку і загугнявив {2} 2 (5) Він підніс догори мисочку й загугнявив . — Красень Мулліган блазнить і блюзнить, розігруючи пародію на католицьку месу та вдаючись до карнавальної вчености («наукових зауваг» щодо білих кров’яних тілець і вимкнення струму нібито самим Богом тощо). Подібне блюзнірство можна трактувати по-різному; більшість коментаторів добачають тут натяк на «чорну месу» — службу дияволу. Прототипом для образу Муллігана послужив Гогарті, Джойсів друг студентських літ. :

— Introibo ad altare Dei [1] І підійду до жертовника Божого (лат., тут і далі прим. ред.). .

Спинившися, зазирнув униз у темний колодязь із гвинтовими сходами і погукав грубим голосом:

— Виходь же, Кінчику! Виходь, богобоязливий єзуїте!

Урочисто він рушив до круглої гарматної платформи і ступив на неї. Потім озирнувся навколо і поважно тричі благословив вежу, весь навколишній обшир і гори, що прокидалися від сну. Тоді, угледівши Стівена Дедала, нахилився до нього і став швидко хрестити повітря, харчачи і хитаючи головою. Стівен Дедал, невдоволений та заспаний, сперся ліктями на верхній східець і холодно дивився на довге коняче обличчя, що, благословляючи його, хиталося і харчало, на білявий без тонзури чуб, наче пофарбований під колір світлого дуба.

Красень Мулліган зазирнув під люстерко і зразу ж прикрив ним мисочку.

— Марш у казарму! — скомандував він.

І додав голосом пастора:

— Тому що се, любі мої, є достеменна христина, тіло і душа, і кров, і все інше. Музику, прошу, повільніше. Заплющте очі, панове. Хвилинку. Щось там не так із білими кров’яними тільцями. Всім помовчати.

Він позирнув скоса вгору і заклично засвистів тривалим свистом, тоді завмер, пильно дослухаючись, а його рівні білі зуби яскріли золотими блискітками. Златоуст. І в тиші на відповідь йому пролунали два пронизливі свистки.

— Дякую, друзяко, — зразу ж озвався він. — Все вийшло, як треба. Вимикай струм.

Він скочив із платформи й поважно подивився на свого глядача, збираючи біля ніг складки широкого халата. Пухке затінене обличчя і масивне овальне підборіддя робили його схожим на середньовічного прелата {3} 3 (6) Схожим на середньовічного прелата … — Коментатори добачають тут натяк на Александра Борджіа (1431—1503), що був Папа Александр у 1492—1503 й уславився, поруч із сприянням мистецтву, неймовірними лиходійствами. Однак слід зазначити, що Борджіа — відома постать не Середньовіччя, а Відродження. — з тих, що опікуються мистецтвами. Губи його вигнулися в задоволеній усмішці.

— Смішна штуковина, — сказав він весело. — Твоє нісенітне прізвище, наче у давнього грека.

Грайливим жестом тицьнув у того пальцем і, посміюючись, пішов до парапету. Стівен Дедал піднявся зі сходів на майданчик і стомлено рушив слідом за ним, та не дійшов — сів на край платформи і став спостерігати, як той прилаштовує на парапеті люстерко, намочує в піні помазок і намилює щоки та шию.

А Красень Мулліган вів своєї веселим голосом.

— Моє ім’я теж нісенітне — Мáлакай Мýлліган, два дактилі. Але звучить воно як еллінське, хіба ні? Щось стрімке і веселе, як біг красеня бика. Нам із тобою конче треба побувати в Атенах. Поїдеш, якщо я вимантачу в тітоньки двадцять фунтів?

Він поклав помазок і захоплено вигукнув:

— Та хіба він поїде? Кволий єзуїт.

І урвавши свою мову, став старанно голитися.