Джеймс Джойс - Улісc

КІНЕЦЬ СВІТУ (з шотландським акцентом) : Хто нам станцює вгору-вниз, вгору-вниз, вгору-вниз?

Перекрикуючи гомін і чийсь давучий кашель, хрипко каркає з висоти глас Іллі — деркий, мов поклик деркача. Сам він, з обличчям церковного служки, височіє на катедрі, покритій американським прапором, пітніючи в просторому батистовому стихарі з рукавами лійкою. Грюкає по катедрі кулаком.

ІЛЛЯ: Припиніть-но базікання в цій буді. А ви, Джейку Крейне, Креолко Сью, Дейве Кемпбелле та Ейбе Кіршнере, звольте бухикати із заціпленим ротом. Так от, усю цю лінію обслуговую я. Хлоп’ята, втніть це зараз. Час Божий — рівно 12.25. Скажи матусі, що будеш там. Хутко сюди твоє замовлення, і козирний туз випадає тобі. Приєднуйся просто тут! Бери на прямий експрес до станції Вічність! Одне тільки ще слівце. Ти Божий чи на телепня схожий? Якщо друге пришестя відбудеться на Коні-Айленді, готові ми чи ні? Флорі Христос, Стівен Христос, Зоя Христос, Блум Христос, Кітті Христос, Лінч Христос — усі ви повинні відчути цю космічну силу. Ми що, спасуємо перед космосом? Аж ніяк! Будь на боці ангелів. Призмою будь. Ти ж маєш оту штучку всередині, вище я. Ти можеш стати пліч-о-пліч із Христосом, із Гаутамою, з Інгерсоллом. Усі ввійшли в цю вібрацію? Я певен: усі ввійшли. Братіє, варто лиш раз це вхопити, і справу зроблено, бадьора прогулянка на небо у вас у кишені. Допетрали? Кажу ж вам, це життєвий прожектор, найдужче зілля з зіллів, цілий пиріг із найсмачнішою начинкою. Це найкрутіша, найдотепніша лінія у всесвіт. Неосяжна, щонайрозкішніша. Відновлює сили, дає чудові вібрації. Хто-хто, а я знаю, таки тямлю дещо на вібраціях. Гаразд: геть жарти й вернімося до суті. А. Дж. Христос Дауї та гармоніальна філософія — це ви поґулали? О’кей. Шістдесять дев’ята західна вулиця, сімдесят сім. Запам’ятали? Тоді все гаразд. У будь-який час можете телефонувати мені по сонцефону. Заощаджуйте на марках, старі п’янюги. (Зривається на крик.) А зараз заспіваймо всі нашої славної пісні! Разом, дружно, нумо! Іще раз! (Заспівує.) Єру…

ГРАМОФОН (перекрикуючи Іллю) : Ххолєрусааламінтвійвисокххх… (Голка скрегоче, дряпаючи платівку.)

ТРИ ПОВІЇ (верещать, затуляючи вуха) : Айайайай!

ІЛЛЯ (в сорочці з закасаними рукавами, чорнолиций, горлає щосил, здіймаючи руки догори) : Великий наш Брате, містере Президенте, ти послухай, що я зробив, тобі говорив. Авжеж, я наче ото сильно вірю в тебе, містере Президенте. І мені сильно здається, що міс Гіггінс і міс Рікетс уже взяти собі віру в серце. Авжеж, мені сильно здається, що я ніколи не бачити такої переляканої жінки, як оце ви, міс Флорі. Містере Президенте, прийди швидше та поможи рятуй наші любі сестри. (Підморгує публіці.) Наш містер Президент, він усе знати-розуміти, але нічого не казати.

КІТТІ-КЕЙТ: Я заплуталась. У хвилину слабкості повело мене не туди, і я скоїла те, що й скоїла на Пагорбі Конституції. А мене ж сам єпископ конфірмував. Моя тітка по матері вийшла заміж за одного з роду Монморансі {782} . Я була невинна, а водопровідник призвів мене до згуби.

ЗОЯ-ФАННІ: А я впустила його туди, бо цікаво було.

ФЛОРІ-ТЕРЕЗА: Все сталося через портвейн, а ще через «Хеннесі» три зірочки до того. Гілан заліз до мене в ліжко, ото ж я й согрішила.

СТІВЕН: Напочатку було слово, а наприкінці — світ без кінця. Хай будуть благословенні вісім блаженств.

Блаженства — Діксон, Медден, Кроттерс, Костелло, Ленеган, Баннон, Мулліган і Лінч — у білих халатах медиків, по чотири в лаві, марширують, гупаючи, гусячим кроком.

БЛАЖЕНСТВА (безладно) : Бробарник, біфчекс, бульпіт, бикокуп, бузнес, барнум {783} , бардарнум, богослужарнум.

ЛІСТЕР (у сірих квакерських бриджах і крислатому капелюсі, чемно промовляючи) : Він із наших друзів. Немає потреби називати імена. Шукай світла!

Виступцем куранти виходить. З’являється Кращ, убраний як перукар, накрохмалений і відпрасований до блиску, кучері накручені на папільйотки. Він веде Джона Еглінтона, на якому жовте китайчане кімоно мандарина, поцятковане літерами-ящірками, та високий пагодоподібний капелюх.

КРАЩ (усміхаючись, ледь підіймає пагодоподібність, відкриваючи голену баню, на маківці якої стирчить кіска з жовтогарячим бантиком) . Я тут, коли хочете знати, доводжу його до лоску. Лоск, розумієте, — це блаженство краси. Як пише Єйтс, чи то пак, Кітс.

ДЖОН ЕГЛІНТОН (видобуваючи тьмяний ліхтар із зеленою накривкою, присвічує ним у куток, промовляючи причіпливо) : Естетика й косметика годяться для будуару. А я вирушив пошукати правди. Простої правди для простої людини. Тандераджі {784} бажає фактів і наміряється їх одержати.