Джеймс Джойс - Улісc

У снопі світла за вугільним відром мудровчений, святоокий та бородатий Мананаан МакЛір поринув у роздуми, спершись підборіддям на коліна. Ось він поволі підводиться. З його друїдської мантії віє холодним морським вітром. Довкола його голови звиваються вугри й міноги. Всього його обліпили мушлі й водорослини. У його правиці велосипедна помпа. Лівою він тримає за дві клешні величезного краба.

МАНАНААН МАКЛІР (голосом хвиль) : Аум! Гек! Вал! Ак! Люб! Мор! Ма! Білі йоги богів. Окультний піймандр Гермеса Трисмегіста. (Посвистом морського вітру.) Пунарджанам козлдойпенджоб! Мене не обведеш круг пальця. Сказано було колись: стережися лівого, культу Шакті! (Покликами буревісників.) Шакті, Шіво! Темносокритий Отче! (Велосипедною помпою трощить крабиська. На кооперативному диску того знаряддя висвічуються знаки зодіаку. Голосить лютим шалом океану.) Аум! Баум! Піжаум! Я — світло садибі, омріяне-невіяне масло вершкове!

Юдин скелет простягає руку й задушує світло. Зелене світло блякне до ледь рожевого. Жалібно свистить газовий струмінь.

ГАЗОВИЙ СТРУМІНЬ: Пхуааа! Пхуііііі!

Зоя підбігає до панікадила й, підігнувши ніжку, поправляє сітку пальника.

ЗОЯ: Хто дасть прикурити, коли вже я тут?

ЛІНЧ (кидає на стіл цигарку) : На!

ЗОЯ (скривившись гримасою ображеної гідности) : Чи ж так подають мариху дамі? (Тягнеться прикурити від пальника, повільно покручуючи цигарку й демонструючи брунатні мички під пахвами. Лінч своєю кочергою нахабно задирає їй подолок ізбоку. Під сапфіровою тканиною її оголене вище підв’язок тіло вилискує русалчиною зеленню. Вона незворушно робить затяжку.) Ну то як, розгледів родимку на моїй попі?

ЛІНЧ: А я й не дивлюся.

ЗОЯ (дивлячись поглядом невинного ягняти) : Справді? Ну, хіба ви здатні опуститися так низько! Вам би до рожевенької припасти?

Із награною сором'язливістю вона скоса зиркає на Блума, а тоді, крутнувшись у напрямку до нього, вивільняє комбінацію від кочерги. Блакитні флюїди знову струменять по її тілу. Блум стоїть, крутячи великими пальцями й хтиво посміхаючись. Кітті Рікетс, послинивши собі середнього пальця, пригладжує брови перед дзеркалом. Блискавично по каміновій трубі спускається Ліпоті Віраг {785} , басилікограмат [350] , і робить два поважні кроки ліворуч на негнучких рожевих дибах. Він закушканий у декілька пальт під брунатним макінтошем, під яким тримає сувій пергаменту. В його лівому оці блискає монокль Кешела Бойла О’Коннора Фіцморіса Тісдала Фаррела. На голові височіє єгипетський псхент. За обома вухами у нього стирчить по гусячому перу.

ВІРАГ (каблук до каблука, кланяється) : Звати мене Ліпоті Віраг, я з Сомбатхея. (Замислено-сухо прокашлюється.) Тут явні прояви розпусних оголянь, чи не так? Несподіваним чином зі споглядання задніх її частин випливає той факт, що вона аж ніяк не носить тих інтимних речей, котрі ти особливо полюбляєш. Слід від ін’єкції у неї на стегні ти, сподіваюсь, укмітив? Чудово.

БЛУМ: Granpapachi [351]. Але ж…

ВІРАГ: З іншого ж боку, номер два, вона, хоч і з вишневою помадою та в білому капелюшку, з волоссям, що в неабиякому боргу перед виготовленим із дерева гофер еліксиром нашого племені, вона вбрана в сукню для прогулянки, надто тісно зашнуровану, коли судити з того, як сукенка на ній сидить. Мов кілка проковтнула, так би мовити. Можеш підправити мене, але я завжди вважав, що грайливі манери осіб, які дозволяють чоловікові ухопити поглядом інтимні частинки їхнього туалету, приваблюють тебе своєю ексгібіціоністичністю. Якщо ж виразити це одним словом. Гіпогриф. Моя правда?

БЛУМ: Вона досить-таки худа.

ВІРАГ (вельми вдоволено) : Абсолютно! Справедливо підмічено — а ці накладні кишені на спідниці, як і розширений угорі крій цієї останньої, розраховано, щоб створити враження крутіших стегон. Свіженький закуп на якомусь непевному розпродажу, заради якого обскубли не одну пташину. Підроблений шик для омани очей. А ще завваж, яка увага до всіх дрібничок. Не відкладай на завтра, що можеш нацупити на себе сьогодні. Параллакс! (Нервово сіпнувши головою.) Ти чув, як мені луснуло в мізках? Поллісіллабакс!

БЛУМ (обхопивши ліктя долонею, а пальцем підперши щоку) : Невеселий у неї вигляд.

ВІРАГ (вишкіривши жовті тхорячі зуби й цинічно відтягуючи пальцем донизу ліве око, хрипко, гавкучо) : На дурня розраховано! Стережися тих, що підробляються під невинність і під глибоку скорботу. Лілея панелі. Кожна з них має кнопку старого парубка, яку відкрив Руальдус Колумбус {786} . Голýб її. Колумб її. Хамелеонь. (Зм’якшившись.) Ну та гаразд, дозволь мені привернути твою увагу до номера три. Тут і неозброєному оку відкривається чимала маса тілистости. А насамперед відзначмо значну кількість окисленої рослинної речовини у неї на черепі. Хо-хо, вона вхоркає хоч кого! Гидке каченя в товаристві, недоношене дитя й неосяжна корма.