Джеймс Джойс - Улісc

Потім залементував, квилячи, наче по покійнику.

— Pogua mahone! Acushla machree [135] Поцілуй мене в сраку! Биття мого серця! (ірл.). ! Тепер нас чекає скорий кінець! І ніхто вже нас не порятує!

Кожен із присутніх посміхнувся.

— Святий Хома, — продовжив, посміхаючись, Стівен, — чиї твори я залюбки читаю в оригіналі, гортаючи товстелезні фоліанти, розглядає інцест з іншої точки зору, ніж та нова віденська школа, про яку говорив містер Магі, уподібнюючи його, у своїй мудрій і своєрідній манері, до скупости емоцій. Містер Магі вважає, що коли всю любов віддають своєму родичеві, близькому кревнякові, то її не вистачає для когось віддаленішого, який, можливо, вкрай її потребує. Євреї, яких християни картають за скупість, вони більше, ніж усі інші народи, практикують однокровні шлюби. Проте картають за це спересердя. Ті християнські закони, які дали євреям змогу нагромадити їхні статки {455} 455 (196) Християнські закони забороняли лихварство християнам, тим самим лишаючи поле дільности євреям. (бо ж їм, як і лоллардам, захистком ставали бурі), обкували всю сферу їхніх уподобань сталевими обручами. Грішний це був чин, а чи доброчесний, ми дізнаємося хіба-що на Страшному Суді від татуся Ніхто {456} 456 (196) Татусь Ніхто — у Блейковій міфології кровожерне божество пекла й гніву. . Проте людина, яка так міцно тримається за те, що вона називає своїм правом на те, що називає своїм обов’язком, така людина буде також триматися міцно за те, що вона називає своїм правом на ту, яку називає своєю дружиною. І нехай жоден сусідський сер Смайл не побажає ані вола його, ані дружини його, ані його раба, ані його рабині, ані його віслюка.

— Ані його ослиці, — доповнив антифоном Красень Мулліган.

— Доброго Вілла потрактували не дуже добре, — доброзичливо зауважив добрий містер Кращ.

— Чия вілла? — удавано недочув Красень Мулліган. — Не розумію, про що ви.

— Воля до життя, — почав філософувати Джон Еглінтон, — була для бідолашної Енн, удови Вілла, волею до смерти.

— Requiescat [136] Хай спочиває! (лат.). ! — проголосив Стівен.

— І ось вона лежить, мертвісінька, заклякла, на тому запасному ліжку, цариця у вереті, навіть якби ви довели, що ліжко в ті часи було такою самою дивиною, як тепер автомобіль, і що різьблення на ньому захоплювало дух люду усіх навколишніх сіл. Уже в похилому віці вона спізналася з проповідниками-євангелістами (один із них квартирував у Нью-Плейс і коштом міста отримав кварту хересу, проте в якому ліжку він спав, нам допитатися неможливо) і довідалася, що в неї є душа. Вона прочитала, або ж їй прочитали, його книжечки, куди цікавіші для неї, ніж « Жартівниці », й, одливаючи в нічний горщик, міркувала над « Гачками й Петлями для Штанів Чоловіків Віруючих » та над « Найдушоспаснішою Табакеркою, яка Примушує Чхати Найблагочестивіші Душі » {457} 457 (197) «Гачки й петлі…», «Найдушоспасніша табакерка…» — назви пуританських брошурок. . Уста Венери ворушаться в молитві. Докори сумління. Гризоти совісти. Це саме той вік, коли блудство вичерпало свої спроможності й ну вишукувати собі Бога.

— Історія підпирає це фактами, — inquit Eglintonus Chronolologos [137] Мовив Еглінтон Літописець (лат.). . — Один вік нашого життя змінюється іншим. Проте найвища влада каже нам, що найгірші вороги людини є його домашні й родичі. Гадаю, що Рассел має слушність. Що нам до його дружини чи до батька? Я схильний вважати, що тільки поети, які обожнюють домашнє вогнище, знають, що таке сімейне життя. Фальстаф до них не належав. Гадаю, що череватий лицар — це його найдосконаліший витвір.

Худючий, він відкинувся на спинку стільця. Несмілий, зречися своїх родичів, немилосердих преподобників {458} 458 (197) Немилосерді преподобники — частина назви Бернсового вірша. . Несмілий, за трапезою з нечестивими він силкується, щоб його проминула чаша. Це так звелів його отець, що з Ольстера, з графства Антрим {459} 459 (197) «Отець» Магі не був з графства Антрім, але рід Магі пов’язувався з місцем у цьому графстві, яке називалося «острів Магі». . Провідує його щоквартально тут у бібліотеці. Містере Магі, сер, вас там хоче побачити якийсь джентльмен. Мене? Каже, він ваш батько, сер. Дайте-но мені мого Вордсворта. Заходить Магі Мор {460} 460 (198) Мор — старший, великий (ірл.). Метью, ірландський патлатий селюк у суконній опанчі, штанці з ширінькою на ґудзиках, панчохи забризкані болотом десятьох лісів, а в руці галузка яблуні-дички {461} 461 (198) Галузка яблуні-дички — образ в одній зі згаданих вище поем Вордсворта. .