— Ми б залюбки послухали, чим нас порадують дальші досліди, — оголосив Джон Еглінтон, отримавши на те схвалення містера Краща. — Нас зацікавила місіс Ш. Досі ми думали про неї (якщо взагалі думали), уявляючи її такою собі вірною Грізельдою {433} 433 (191) Грізельда — героїня останньої новели «Декамерону» Боккаччо.
, Пенелопою, яка береже хатнє вогнище.
— Антисфен, учень Горгія, — став пояснювати Стівен, — забрав пальму першости в красі у самиці Володаря Аргоса Менелая, аргів’янки Єлени, що стала дерев’яною троянською кобилою, в якій замешкав чималий гурт героїв, і передав її простенькій Пенелопі. У Лондоні він прожив цілих двадцять років і, бувало, отримував платню таку саму, як лорд-канцлер Ірландії. Жив на широку ногу. Його мистецтво було чимсь іншим, ніж мистецтвом феодалізму, як його називав Волт Вітмен, а швидше мистецтвом переситу. Пироги з рибним паштетом, зелені келехи з хересом, медова підлива, цукати з пелюсток троянди, марципани, голуби начинені аґрусом, цукровані корінці. Сер Волтер Ралей {434} 434 (192) Сер Волтер Ролей (бл. 1554—1616) — англ. поет, мандрівник, двірський Єлизавети, страчений Яковом І.
, коли його заарештували, був убраний у шати, варті аж півмільйона франків разом із найновомоднішим корсетом. Лихварка Еліза Тюдор колекцією своєї білизни могла б позмагатися з самою царицею Савською. Двадцять років він розривався між шлюбним ложем із його непорочними втіхами і грішною любов’ю з її продажними любощами. Ви ж знаєте цю історію від Меннінгема, як одна лондонська молодичка побачила Діка Бербеджа у ролі в « Ричарді III » й запросила його до себе в ліжко і як Шекспір, підслухавши, не став зчиняти багато галасу дармено, а взяв корову за роги, і коли Бербедж приходить і стукає у ворота, Шекспір відповідає, лежачи під ковдрою чоловіка-рогоносця тієї молодички: Вільгельм Завойовник є перший, а Ричард уже потім, Третій . І потішна місіс Фіттон, яка сяде верхи й рохне, і його люба пташечка леді Пенелопа Рич {435} 435 (192) Пенелопу Рич деякі автори вважали героїнею сонетів Шекспіра.
, високородна випещена дама, годяться для актора, і шльондри з набережної, що дають за пенні.
Кур-ля-Рен. Encore vingt sous. Nous ferons de petites cochonneries. Minette? Tu veux [128] Дай іще двадцять су. Ми влаштуємо невеличку оргію. Мінет? Хочеш? (фр.).
?
— Вершки бонтону. І матінка сера Вільяма Девенанта Оксфордського {436} 436 (192) Вільям Девенант (1606—1668) — англ. поет і драматург.
, яка ладна була додати будь-кому з гостей до склянки винця ще й свого песця.
Красень Мулліган підвів очі д’горі і благально заквилив:
— О, блаженна Маргарито Маріє Песцедатна!
— І дочка Гаррі, того, що шість разів брав нову жінку {437} 437 (192) Дочка Гаррі, того, що шість разів брав нову жінку — Єлизавета, дочка Генріха VIII, що мав шість дружин.
, і її друзі, вельможні леді, що жили по сусідству {438} 438 (192 ) Її друзі, вельможні леді, що жили по сусідству — із поеми «Принцеса» (1847) А. Теннісона.
, яких уславляє поет-джентльмен Лоун Теннісон. Проте що, на вашу думку, робила всі ці двадцять років бідолашна Пенелопа у Стратфорді, сидячи біля вікна, шибами поділеного на ромби.
Зроблю, таки зроблю. Зробивши діло. У розарії ботаніка Джерарда {439} 439 (194) Джон Джерард (1545—1612) — англ. ботанік, доглядач королівських садів.
на Феттер-лейн походжає він, чоловік із сивиною в рудуватому чубі. Ось дзвіночок, що синіший за її жилки. А пелюстки фіалок — вони шовковіші за повіки Юнони. Він походжає. Нам дали лиш одне-єдине життя. Одне тіло. Зроблю. Таки зроблю. Далі кишло, де бруд і сласна хіть, масні руки тягнуться до білої лілеї.
Красень Мулліган стукнув кулаком по столу Джона Еглінтона.
— І кого ви маєте на оці? — вигукнув він.
— Скажімо, в сонетах він зневажений коханець. Раз зневажений, і вдруге теж. А двірська шалапутка зневажила його заради лорда, його милогомоголюбчика.
Любов, яка не зважується назвати себе коханням.
— Тобто ви маєте на увазі, — докинув Джон, запеклий Еглінтон, — що він, як щирий англієць, полюбляв лордів.
На старій стіні шастають меткі ящірки. У Шарентоні я бачив їх часто.
— Здається, так воно й було, — погодився Стівен, — якщо він ладен зробити і йому, і всім іншим, зокрема тим, у кого ще незаймана цілина, святу послугу, яку стайничий робить жеребцеві. Можливо він, подібно до Сократа, мав не тільки норовливу жінку, а й матір бабу-повитуху. Але ж та гуляща шалапутка не порушувала шлюбної обітниці. Привид мучиться двома гризотами: порушеною обітницею і тим, що свою руку й серце його колишня дружина віддала благуватому мугиреві, братові покійного чоловіка. Наша славна Енн, я гадаю, була палкої вдачі. Звабила одного, звабить і другого.
Читать дальше