Джеймс Джойс - Улісc

Еглінтонові очі втішено блиснули з несмілою подякою. Зрадів він, бадьорий пуританин, бо має глини цілу тонну.

Улестити. Інколи. Але улестити.

— Сам собі батько, — промимрив сам до себе Синмулліган. — Постривайте-но. Я завагітнів. У мене в голові ненароджена дитина. Атена-Паллада! П’єса! Має народитися п’єса! Допоможіть мені розродитися!

Він стиснув долонями своє чоло, як акушерка стискає живіт породіллі.

— Що ж до його родини, — провадив Стівен, — то ймення його матері живе в Арденському лісі {470} 470 (199) Ймення його матері… в Арденському лісі — ім’я матері Шекспіра Мері Арден. . На її смерть він відгукнувся сценою з Волумнією в « Коріолані » {471} 471 (199) Сцена з Волумнією — «Коріолан», V, 3. Брандес і Гарріс пов’язують образ Волумнії з Шекспіровою матір’ю. . Про смерть його малого сина нагадує смерть юного Артура в « Королі Іоанні ». Гамлет, чорний принц, це Гамнет Шекспір. З кого писалися дівчата у « Бурі », в « Періклі » та в « Зимовій казці », ми знаємо. Хто така Клеопатра, звідки єгипетські казани з м’ясом, хто Крессіда й Венера {472} 472 (199) Хто така Клеопатра… хто Крессіда й Венера … — За Стівеновою теорією, прообразом усіх цих героїнь, владних спокусниць, мала бути Енн Гетевей. , ми здогадуємося. Проте там є ще один його сім’янин.

— Сюжет розгортається, — озвався Джон Еглінтон.

Бібліотекар-квакер придибав навшпиньки дрібушечки, диб-диб дрібними крочками, і лице тремтить-здригається у поспіху раз у раз.

Двері зачинилися. Келія. Позирни.

Вони слухають. Троє. Вони.

Я ти він вони.

Тож призволяйтеся.

СТІВЕН: У нього було троє братів, Гілберт, Едмунд, Ричард. Гілберт уже на схилі віку розказував якимсь джентльменам про те, як Містар Касієр дав йому задурно білет у теятер і він побачив там свого братуху Містара Віля що пише пієси у Лондоні і в тій пієсі про борців він виносив чоловіка на спині. Запам’яталася йому ковбаса, яку продавали в партері і яка втішила його до глибини душі. Імени його не знайдемо ніде, але імена Едмунда і Ричарда наявні у творах їхнього любого братика Вільяма.

МАГІЕГЛІНДЖОН: Імена! Що там в імені {473} 473 (200) Що там в імені? — «Ромео і Джульєтта», II, 2. ?

КРАЩ: Це ж моє ім’я — Ричард, розумієте. Сподіваюся, ви зможете сказати добре слово про Ричарда, ну, хоч заради мене.

(Сміх)

КРАСЕНЬ МУЛЛІГАН: ( piano. Diminuendo )

СТІВЕН: У його трійці чорних Віллів, запеклих лиходіїв, Яго, Ричард-горбань {474} 474 (200) Ричард-горбань — «Ричард III». , Едмунд у « Королі Лірі », двоє мають імена лихих дядьків. До речі, цю останню п’єсу написано, чи він її писав, саме в той час, коли його брат помирав у Саутворку.

КРАЩ: Сподіваюся, що всі лиходійства поставлять на карб Едмундові. Я не хочу, щоб Ричард, мій тезко…

(Сміх)

КВАКЕРЛІСТЕР: ( a tempo ) Але той, хто хоче вкрасти у мене моє чесне ймення…

СТІВЕН: ( stringendo ) Він заховав своє ймення, гарне ймення, Вільям {475} 475 (200) Гарне ймення, Вільям — «Як вам це сподобається», V, 1. , у своїх п’єсах, надавав його то статистові, то блазневі, як то робили колись італійські майстри — зображали себе на своїх полотнах десь у куточку. А от у своїх сонетах він уживав його при кожній нагоді, Віллів там є подостатком. Як у Джона О’Гонта {476} 476 (200) Джон О’Гонт — персонаж п’єси «Ричард II». , його ймення любе йому, так само любе, як і герб, заради якого він був ладен підлещуватися до будь-кого: на чорному поясі золотий спис із срібним вістрям, Honorificabilitudinitatibus [141] Виглядав так, наче його гойно вшанували почестями (лат.). , і навіть любіше, ніж його слава найбільшого в країні потрясальника сцени. Що там в імені? Це ми всі запитуємо себе у дитинстві, коли пишемо ім’я, що, як пояснюють, належить нам. Зірка, яка сяє і вдень {477} 477 (200) Зірка, яка сяє і вдень — У листопаді 1572 р., коли Шекспірові було 8 років, над Дельтою Кассіопеї спалахнула наднова зірка. , вогнедишний змій, що появився на небі, коли він народився. Вона одна яскріла на небесах навіть серед білого дня, яскравіше, ніж Венера вночі, а ночами променіла над зіркою дельти Кассіопеї, сузір’я, яке простяглося у формі, що нагадує ініціал його імени. Його очі дивилися на неї, схиленої до обрію на схід від Ведмедиці, коли він простував улітку опівночі сонними полями, вертаючись із Шоттері {478} 478 (201) Шоттері — село, де до заміжжя жила Енн Гетевей. , де млів у її обіймах.