Катаріна Прічард - Буремні дев'яності

Цілком зрозуміло, що до такої жінки, як Лора, чоловіки так і липли з своїм заступництвом та порадами, але вона рішуче давала всім зрозуміти, що їй не потрібне ні те, ні друге. Вона була просто шокована: ще не минуло й року після смерті Олфа, а вже то один, то другий безстидник пропонує їй без довгих розмов та освідчень стати його дружиною.

— Я ніколи більше не вийду заміж, — сказала Лора Саллі. — Нізащо в світі! Моє серце поховане в могилі разом з Олфом.

— Можливо, й так, — відповідала Саллі. — Але не твоє тіло.

Коли гроші у Лори майже вийшли, вона почала давати уроки музики. Та цього заробітку не вистачало. Ті, хто міг би добре платити за уроки, посилали своїх дітей у монастирську школу в Кулгарді. Кілька шилінгів, які Лора заробляла, навчаючи музики Віка Моллой, Діка Гауга та ще кількох дітей рудокопів, не могли прогодувати її й Еме; а ще ж треба було платити за квартиру. Лише коли-не-коли Лорі щастило заробити гінею, акомпануючи на концертах. Отож, коли Тім Мак-Суїні запропонував їй грати вечорами в готелі «Західна зірка» і пообіцяв добру платню, Лора з радістю погодилась.

Кожний власник великого готелю старався почастувати своїх клієнтів найкращим музичним номером. Першим знавцем музики усі вважали Міка Меньйона, який нещодавно купив ресторан «Біржа»; тут, у барі, частенько співав Уоллес Браунлоу. Педді Уїлен славився тим, що держав у своєму готелі аж три піаніно, а найповажнішим гостям подавав віскі у кришталевих келихах.

Вайолет О’Брайєн співала тепер у нього в ресторані, коли не була зайнята в барі. У Мак-Суїні головним козирем була досі офіціантка Клара Фагот, яка дістала це прізвисько за своє красиве контральто, але становище змінилось, коли в невеличкому залі поруч з баром за піаніно сіла Лора Брайрлі.

Дінні був проти цього; він умовляв Лору відмовитись від пропозиції Мак-Суїні і дозволити йому, як давньому товаришеві її чоловіка, подбати про неї і про Еме. Він обіцяв це Олфові, казав Дінні, і повинен додержати слова. Та Лора була гонориста й уперта, їй хотілося все робити по-своєму.

— Ви даремно боїтеся за мене, містер Квін. Я вмію постояти за себе, — заявила вона.

Дінні якраз і не був упевнений в цьому. Тому він з полегкістю зітхнув, коли дізнався, що Мак-Суїні з самого початку подбав про те, щоб відвідувачі готелю ставились до Лори з належною повагою. Більшість старателів та рудокопів завжди ставились до жінок з підкресленою ввічливістю. Це вважалося справою честі. Якщо, бувало, якийсь гультіпака зважиться образити офіціантку, йому негайно давали під ребра і викидали за двері. Але останнім часом у місті розвелося стільки різної потолочі, що тепер ні за що не можна було ручатись, а надто коли якомусь із цих головорізів впаде у вічі гарненька жінка: нахлебтавшися віскі, вони можуть казна-чого накоїти.

— Ось, що хлопці, — сказав Тім Мак-Суїні першого ж вечора, коли Лора сіла за піаніно в готелі «Західна зірка». — Місіс Брайрлі погодилась грати для нас одну-дві години щовечора. Ласкаво прошу, можете слухати її; хочете — тут, у залі, хочете — в барі, як вам більше подобається. Але попереджаю — в присутності дами не лихословте. Хто не вміє по-людськи поводитись, нехай забирається геть.

— Гаразд, Тіме! — глузливо процідив пронозливий Алек. — На наших приїсках старателі завжди вміли поважати жінок. Але ти, сподіваюсь, не заперечуватимеш, коли якомусь хлопцеві закортить спробувати щастя в такої апетитної молодички?

Мак-Суїні так зацідив у вухо нахабі, що той полетів із стільця. Чоловіки, що причащались коло стойки, перезирнулись і підморгнули один одному. Бач, воно що! Ось чому він так піклується про її добре ім’я! Ну, цей нікому не дозволить стати собі на дорозі.

Тім Мак-Суїні був літній здоровань, товстощокий, з червоним обличчям і ріденьким сивуватим волоссям, лагідний і прямодушний. Добрий хлопець, казав про нього Дінні. Чесність і відвертість зробили Мак-Суїні популярним серед усіх жителів приїску. Не одну тисячу фунтів вгатив Тім у свій готель, щоб він став одним з найкращих на приїску. Вельможні іноземці та управляючі рудниками, не роздумуючи, їхали просто з вокзалу до Тіма Мак-Суїні. Кожний власник товстої чекової книжки знав наперед, що там його грошики не пропадуть дурно.

Тім пишався своїм готелем: його першокласними винами, першокласними ваннами і не менш першокласними офіціантками. Про контральто Клари і червонясте волосся Джессі Грей ішла слава від Лейк-В’ю аж до самого Есперанса. Але Дінні Квіну було не до душі, що ім’я удови Олфа потрапить до списку ресторанних атракціонів і надто часто згадуватиметься поруч з іменем Мак-Суїні. Він знав, які підуть плітки, коли місіс Брайрлі сяде в ресторані за піаніно. А що Лора вийде заміж за Тіма Мак-Суїні, цього йому навіть ніколи не снилось.