Однак його авторитет дещо підупав, і винуватцем був до деякої міри Кварц-Обманка. Ніхто не любив Кварца-Обман-ку, а після цього випадку він присмоктався до Білла, як п’явка. Обидва старателі, що працювали разом з Біллом, вирішили відділитися і пішли на розвідку вдвох.
Ділянки були вироблені, в Кукіні майже нікого не залишилось; Білл та Обманка повитягали заявочні кілки й причалапали до Кеноуни якраз того дня, коли похід у Долину Смерті був уже в повному розпалі.
Саме Білл Король з своєю компанією підбурив старателів проти панотця Лонга і витяг з нього якесь признання про таємничий самородок. А коли й після цього не знайшли ніякого золота, Білл і його хлопці вже ладні були помститися священикові за його обман, але втрутився Том Дойл: він поста вив старателям добрячу випивку і вговорив їх ставитися з повагою до духовного сану.
Том поздоровив Білла з успішним очищенням передмістя, коли той узяв приступом кубло розпусти одного француза, який держав у брудній халупі на околиці Кеноуни чотирьох японок. Хлопці не допустять, заявив Білл, щоб цей кабанюга жив коштом напівголодних жінок, висотував з них усі сили, а сам цілими днями байдики бив. І от старателі повибивали вікна та позривали двері в халупі, а Білл, загнавши пройдисвіта в куток, подірявив навколо нього всю стіну. Француз накивав п’ятами, полишивши японкам вести діло на свій страх і риск. Однак із їхньою «діяльністю» скоро було покінчено. Том сумлінно ставився до своїх обов’язків мера міста. Поліція виселила японок, коли, за словами Тома, їх перебування в місті почало «загрожувати доброму здоров’ю наших городян».
Отож не дивно, яка зчинилася буча, коли самого мера арештували за вбивство. Виявляється, він, Чарлі Кущолаз і Ден Альвес брали участь у бійці, під час якої вбили Дуга Говарда. Кварц-Обманка й цього разу зумів, певне, дати обвинуваченим розумну пораду, і коли їх звільнили, поставив собі це в заслугу. До речі, всі знали, що Кварц-Обманка не просто доморощений приїсковий стряпчий; колись він був неабияким юридичним світилом, але втратив адвокатські права за привласнення ввірених йому грошей, після чого і прикотив на приїски в 1893 році.
Колись Обманка мав ім’я Чарлі Квартерман, та й зараз іще при нагоді вдавав із себе джентльмена. Але ніхто не міг повірити, що цей лисий, горбоносий і неохайний старий дивак, товариш Білла Короля, носив колись елегантні костюми і прикрашав своєю персоною респектабельні вітальні. Він був розумний і хитрий, не ліз за словом у кишеню, і про нього казали, що ні витривалістю, ні потворністю він не поступається перед верблюдом.
Кварц-Обманка — це найбільш підходяще для нього ім’я, казав Дінні. А охрестили його так за те, що він кинув у дорозі свого товариша: втік, забравши з собою усі харчі й воду. Такого злочину ніколи не забувають і не прощають. Кварц-Обманка присягався, звичайно, що, перш ніж піти по допомогу, він поділив усе порівну. Його напарник Джек Белл, запевняв він, так ослаб від дизентерії, що не міг зрушити з місця. Він залишив Джека біля великого пласта вивітреного кварцу, за сто п’ятдесят миль від Фініша. Але тубільці, які натрапили на ледь живого старателя, казали, що його міх для води був порожній, а сліди білої людини, яка пішла звідти, — зовсім свіжі.
Чарлі Квартерман присягався, що тубільці самі вкрали харчі та воду, які він залишив Джекові. Тубільці вельми здивувались, почувши таке обвинувачення. Вони знають потаємне джерельце в горах, недалеко від того місця, казали вони, і їм зовсім не потрібна вода білого.
Ніхто не вірив Чарлі Квартерману. Але прямих доказів не було, і це його врятувало. Загальні збори старателів не наважились судити його на підставі самих тільки свідчень тубільців. От на цих зборах Чарлі Квартермана й перехрестили на Кварца-Обманку, і так це прізвисько до нього й прилипло. Перші розвідники, шукачі золота, всією душею ненавиділи цей холодний, недобрий білий камінь, який часто вводив їх в оману своєю появою на поверхні.
Білл Король любив, звичайно, побешкетувати, зате він був хорошим товаришем, завжди виручав у біді; всі знали його широку натуру і добре серце. І старателі терпіли Кварца-Обманку тільки тому, що він вважався товаришем Білла Короля.
Коли Білл привселюдно заявив, що сьогодні він частує, всі вже знали наперед, що Білл себе покаже. На таких гулянках пити щось інше, крім шампанського, вважалося поганим тоном. Бенкет щойно почався, а офіціантки вже відбігали ноги, не встигаючи розносити гостям шампанське. Білл почав відстрелювати шийки в пляшок. Засвистіли кулі, корки мелькали в повітрі. Перелякані дівчата збилися в куток. Біля стойки всі лізли один одному на голову, щоб захопити пляшку та склянку. Кожен хапав, що тільки міг, а Білл стріляв та стріляв, неначе в нього вселився біс. Він хотів перевернути все догори ногами, мовляв, знайте наших.
Читать дальше