Бруно Шульц - Цинамонові крамниці та всі інші оповідання в перекладі Юрія Андруховича

Здесь есть возможность читать онлайн «Бруно Шульц - Цинамонові крамниці та всі інші оповідання в перекладі Юрія Андруховича» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2012, ISBN: 2012, Издательство: Видавництво Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», Жанр: Классическая проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Цинамонові крамниці та всі інші оповідання в перекладі Юрія Андруховича: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Цинамонові крамниці та всі інші оповідання в перекладі Юрія Андруховича»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Бруно Шульц — один із найвидатніших письменників XX століття. Він народився в Дрогобичі, писав польською мовою, а його посмертна слава спричинилася до змагання кількох країн за право вважати його «своїм». Це перший повний переклад творів Бруно Шульца на українську мову. Здійснив його один із найзнаковіших сучасних письменників Юрій Андрухович.

Цинамонові крамниці та всі інші оповідання в перекладі Юрія Андруховича — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Цинамонові крамниці та всі інші оповідання в перекладі Юрія Андруховича», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Побачивши, що я вже не сплю, батько з милим усміхом на своєму змарнілому від недуги обличчі сказав: «Я так зрадів, що ти приїхав, Юзефе. Яка несподіванка! Я почуваюся тут так самотньо. Щоправда, в моїй ситуації гріх нарікати, я ж уже пройшов і гірші моменти, тож якби хотілося витягнути facit [213] F а с і t (лат.) — випадкова сума в рахунку, результат. з усіх позицій… Але менше з тим. Уяви собі: першого ж дня мені тут відразу подали чудовий filet de boeuf [214] Яловиче філе (фр.) . з грибочками. Це був просто пекельний шмат м’яса, Юзефе. Я застерігаю тебе з усіх сил — якби тобі коли-небудь збиралися подати filet de boeuf… Я й досі чую той вогонь у животі. І бігунка за бігункою… Я не міг ніяк собі дати з цим раду. Але я повинен повідомити новину, — провадив далі батько. — Тільки не смійся — я винайняв тут приміщення під крамницю. Отак. І я вітаю себе з цією ідеєю. Знаєш, я тут жахливо нудьгував. Ти собі й уявити не можеш, яка тут нудьга. А так я маю хоч би приємне заняття. Однак не науявляй собі ніяких розкошів. Звідки б їм узятися. Значно скромніше приміщення, ніж наш старий склад. Просто-таки будка в порівнянні з ним. У нашому місті я соромився б такої ятки, але не тут, де ми аж настільки мусили послабити наші старі претензії — чи не так, Юзефе?.. — Він гірко засміявся. — Отак і живемо».

Мені стало прикро. Я соромився батькового збентеження від того, що він ужив невідповідний вираз.

«Бачу, що ти сонний, — сказав батько за хвилину. — Поспи ще трохи, а потім навідаєш мене у крамниці, добре? Я кваплюсь якраз туди — побачити, як ідуть справи. Ти навіть уяви не маєш, як тяжко було взяти кредит, з якою недовірою вони тут ставляться до старих купців, до купців із серйозним минулим… Ти пам’ятаєш оте приміщення оптики на Ринку? То поруч із ним наша крамниця. Вивіски ще немає, але ти знайдеш. Там нелегко помилитися».

«Ви, тату, виходите без пальта?» — занепокоївся я.

«Та мені забули його покласти — уявляєш? — Я не знайшов його у валізі, але я й не дуже це відчуваю. Цей м’який клімат, ця солодка аура!..».

«Візьміть моє пальто, тату, — наполягав я. — Візьміть обов’язково».

Але батько вже надягав капелюх. Він махнув мені рукою й вийшов із кімнати.

Ні, я вже не хотів спати. Я почувався виспаним… і голодним. Не без приємності я згадав собі заставлений солодощами буфет. Я став одягатися з думкою, як зараз я догоджу собі всіма різновидами тих смаколиків. Першість я збирався надати пісочному печиву з яблуками, не забуваючи про начинений цукатами чудовий бісквіт, який я також бачив. Я завмер перед дзеркалом, щоб зав’язати краватку, але його поверхня, вигнута, ніби сфера, заховала моє відображення десь у глибині свого каламутного виру. Намарне я регулював відстань, то підходячи, то відступаючи — зі срібної пливкої імли не хотіло з’являтися жодне відображення. Треба сказати, щоб дали інше дзеркало, подумав я і вийшов з кімнати.

У коридорі було зовсім темно. Враження врочистої тиші підсилювала слабенька гасова лампа, що поблимувала на повороті синюватим вогником. У цьому лабіринті дверей, фрамуг і закамарків мені складно було відшукати вхід до ресторації. «Пройдуся до міста, — вирішив я зненацька. — Поїм десь у місті. Знайдеться ж там якась незла цукерня».

За брамою мене овіяло ваговитим, вологим і солодким повітрям цього незвичайного кліматичного реґіону. Хронічна сіризна аури поглибилася ще на кілька відтінків. День був наче загорнутий у жалобний креп.

Я не міг наситити погляду оксамитно-соковитою чорнотою найтемніших ділянок, гамою згаслої сіризни та плюшевого попелу, що тяглася пасажами приглушених тонів, зламаних натиском клавіш, — такий собі ноктюрн краєвиду. Щедре складчасте повітря залопотіло моїм обличчям, ніби м’яка плахта. Воно містило в собі мляву солодкість застояної дощівки.

Знову той шум чорних лісів, що повертався у себе, ті глухі акорди, що збурювали простори вже поза вловлюваною слухом шкалою! Я опинився в задньому дворі Санаторію й озирнувся на високі мури садиби головного, вигнутого підковою будинку. Усі вікна було зачинено чорними віконницями. Санаторій глибоко спав. Я проминув браму із залізних прутів. Поруч із нею була собача будка незвичайних розмірів — порожня. Мене знову ввібрав і пригорнув чорний ліс, крізь темноти якого я пересувався навпомацки, мов із заплющеними очима, ступаючи тихою глицею. Коли ледь розвиднілося, між деревами показались обриси будинків. Ще кілька кроків — і я вже був на просторій міській площі.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Цинамонові крамниці та всі інші оповідання в перекладі Юрія Андруховича»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Цинамонові крамниці та всі інші оповідання в перекладі Юрія Андруховича» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Цинамонові крамниці та всі інші оповідання в перекладі Юрія Андруховича»

Обсуждение, отзывы о книге «Цинамонові крамниці та всі інші оповідання в перекладі Юрія Андруховича» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x