Бруно Шульц - Цинамонові крамниці та всі інші оповідання в перекладі Юрія Андруховича

З латини: родина птахів, [ряд] лазячих або [ряд] папуг. Хоча правильно не pistacci, a psitacci.

Творець і популяризатор поглядів, що суперечать догмам панівної релігії.

Е з о т е р и ч н и й (з гр.) — таємний, доступний лише для обраних.

Д е м і у р г і я (з гр.) — творення, тут: у розмитому сенсі може так само означати і зроблене руками, і мистецьку чи літературну творчість, але й так само творчість у розумінні ідеальному; точна дефініція вживаного тут поняття залежить від інтерпретації оповідання.

В о л ю т а (з лат.) — скульптурно-архітектурний орнамент у формі спіралі або сувою.

П а н о п т и к у м (з гр.) — виставка або музей, що демонструють колекцію всіляких дивнот; виставка воскових фігур.

Ґ о л е м (з івр.) — у староєврейських переказах: людиноподібна істота, яку виліплено з глини і натхнено життям завдяки чорній магії. Ґолем не був справжньою людиною, позаяк не вмів говорити, а отже й думати, міг лише виконувати чиїсь накази.

Насправді — Л у ї д ж і Л у к к е н і (1873—1910), італійський анархіст, який убив імператрицю Австро-Угорщини Єлизавету в 1898 році в Женеві. Покінчив життя самогубством у в'язниці.

Д р а ґ а М а ш и н — одна з дам при дворі короля Сербії Александра Обреновича (1876—1903), яку король пошлюбив усупереч волі родини, двору й народу. Обоє, король і королева, загинули внаслідок замаху 10 червня 1903 року.

G e n e r a t i o a e q u i v o c a (лат.) — тут: самозародження; термін, що вживає Шопенгауер у праці «Світ як воля і уявлення», в пасажах, присвячених волі до життя.

К о л о ї д и (з гр.) — драглисті, прозорі, клейкі тіла, найчастіше двоскладникові, що являють собою перехідний етап між розчинами й суспензіями та сумішами.

Г у м у с (лат.) — складник деяких ґрунтів, що виник унаслідок розкладання різних рослинних і тваринних решток; тут: урожайна основа.

Вічнозелений кущ або низьке дерево з ланцетоподібними шкірястими листками і білими, червоними або рожевими квітами; в дикому вигляді росте в країнах Середземномор'я та субтропічної Азії. Популярний як кімнатна рослина.

У спіритизмі: субстанція, що начебто виділяється з медіума під час трансу.

К а т а л е п с і я (з гр.) — заціпеніння всього тіла або його окремих членів, поєднане із втратою довільного керування рухами; з'являється серед іншого у гіпнотичних станах; «еманація мозку», що наставала б у такому разі, належить до спільного з «ектоплазмою сомнамбулічною» ряду явищ. Утім, можна здогадуватися, що Шульц радше грається нагромадженням термінів з медіумічної царини, насправді не ставлячись до них надто поважно.

А с т р а л ь н е т і с т о — в окультизмі астральним тілом називають ефірне тіло, проміжне від фізичного до духовного, що начебто керує органічним життям людини і може відокремлюватися від фізичного тіла (напр., під час сеансів спіритизму).

Л а м п а - м е л ю з и н а — люстра-павук (велика, з прикрасами і розгалуженнями люстра), тут: увінчана велетенськими оленячими рогами і виготовлена у вигляді фантастичної жіночої фігури, що у витягнутих руках тримає свічник.

Т р а н с ц е н д е н т н и й (лат.) — такий, що виходить поза можливості суб'єкта пізнання щодо об'єкта і стосується апріорних форм розгляду. Тут: жартома вжитий термін, яким окреслено пору настільки ранню, що вона знаходиться «поза можливостями осягнення» героєм, який ще спить.

Н і м р о д — біблійний герой, нащадок Хама, сина Куша. Німрода представлено як великого мисливця і засновника міст у землі Шінаар; у переносному значенні — досвідчений мисливець. У Шульцовому домі справді був пес на ім'я Німрод. (Див. «Регіони великої єресі» Є. Фіцовського.)

П р а є д н і с т ь — поняття, що походить із однієї з течій класичного індуїзму (Веданта), що єдиною реальністю вбачає безособовий Абсолют (Брахман). Спопуляризоване під кінець XIX ст. головним чином завдяки Шопенгауеру. Тут: у жартівливому сенсі.

П а н — у грецькій міфології бог пастухів, який опікується стадами. Часто зображуваний як чоловік з ногами, рогами й вухами цапа, що грає на флейті. Постать Пана була наскрізним мотивом у літературі та мистецтві на зламі XIX і XX ст., переважно символізуючи вітальність і хтивість.