Юрій Яновський - Чотири шаблі

Яновський відтворює факт ув'язнення російським імператором Петром І останнього українського наказного гетьмана Павла Полуботка та про смерть непокірного внаслідок тортур у Петропавловській фортеці 18 грудня 1724 року.

Перше місце публікації: Всесвіт. — 1926. — № 6. — С 15–16. Подаємо за виданням: Яновський Ю. Твори. В 5-ти т. — К.: Дніпро, 1982. —? 1. — С. 131–137.

Сашкові — Олександрові Довженку. В листопаді 1930 року поява посвяти дістане таке пояснення: «Новела «В листопаді» виникла в автора внаслідок його розмов із О. Довженком. Цей милий друзяка, у художниках тоді ходивши, пречудесних міг оповідати історій та вигадувати пригод: він був великий на пригоди ловець. Отож, одного разу прийшов Довженко додому (він жив разом із нашим автором), прийшов задуманий і стривожений. Увечері, вино «цимлянське» попиваючи, розповідав Довженко нашому авторові, М. Бажанові та С Мельникові про те, що непогано було б висадити в повітря Мироносицьку церкву. Усі друзі, розібрало їх «цимлянське», завели кожен своєї. І всім сподобалась отака витівка. Наш автор написав тоді «В листопаді». А тепер, за чотири роки, ми, видавець, констатуємо вже порожнє місце там, де стояла та церква. У майбутньому на руїнах хизуватиметься Харківський театр масового дійства — тисяч на чотири глядачів. Ми кладемо на карб авторові його чутливість до теми про подібне передбачення. Руйнування церков було неймовірністю року 1926 і стало реальністю року 1930 (курсив мій. — Г. X.)» (Яновський Ю. Коментарії до книжок: «Прекрасна Ут», «Кров землі», «Майстер корабля» та «Чотири шаблі» // Яновський Ю. Прекрасна Ут. Книга віршів із коментаріями до поезії та прози. — X.; К: Рух, 1932. — С. 14).

Твір написано в 1949 році й опубліковано в ряді книг та часописів мовою оригіналу та в перекладі російською мовою цього ж року.

Подаємо за виданням: Яновський Ю. Твори. В 5-ти т. — К: Дніпро, 1982. — Т. 1. — С 331–344.

Перша публікація: Яновський Ю. Голівуд на березі Чорного моря. — К: Укртеакіновидав, 1930. — 71 с.

Порядок укладання текстів відповідає виданню: Яновський Ю. Кров землі. — X.: Книгоспілка, 1930. — 214[2] с.

Книга містила 4 есе («Милий німий фільм!» (1930, січень), «Голівуд» (1926, березень), «Історія майстра» (1927, січень), «Звенигора» (1927, серпень), які автор окреслював як новели («Хай ці мої новелі будуть фіксацією того, що пройшло чи проходить: милого німого фільму» [с. 4]), та сценарій власного кінофільму Яновського — «Бородаті мисливці знаходять молодість!» (1929) (досі текст з'являвся у виданнях: Життя й революція. — 1929. — № 6. — С. 5 — 27; Яновський Ю. Кров землі. — 2-ге вид., допов. — X.: Книгоспілка, 1930. — С. 143–176; пізніше він виходить під назвою «Царський острів», яка збережена у виданнях: Яновський Ю. Твори: У 5-ти т. — К.: Держлітвидав України, 1959. — Т. 4. — С 37–63; Яновський Ю. Твори. В 5-ти т. — К.: Дніпро, 1983. — Т. 4. — С. 34–57; правда, без вказівки на те, що цей текст був частиною «Голлівуда на березі Чорного моря»).

Подаємо за виданням: Яновський Ю. Твори. В 5-ти т. — К.: Дніпро, 1983. — Т. 5. — С. 194–212, при цьому вперше дотримуючись структури книги 1930 року.

Ідеться про потужне кінопідприємство, створене в Одесі в 1919 році на основі багатьох приватних кінофабрик, націоналізованих більшовицькою владою: М. Й. Гроссмана, що мала назву «Мірограф», К. П. Борисова, Д. Г Харитонова, кіноательє «Мізрах» при Єврейському театрі тощо. В 1922 році разом із кінофабриками Ялти й Києва Одеська кінофабрика підпорядковується ВУФКУ (Всеукраїнському фото-кіноуправлінню). У 1927 році її визнають однією з найкращих у світі. 1929 року вона дістає назву кінофабрики «Українфільм». З 1938 року — це Одеська кіностудія художніх фільмів (див.: Малиновский А. Кино в Одессе. — Одесса: Астро Принт, 2000. — 220 с; Милавский В. Кино в Украине (1896–1921): Факты. Фильмы. Имена. — X.: Торсинг, 2005. — 576 с; ил.; Островский Г. Одесса, море, кино. — Одесса: Маяк, 1989. — 184 с).

1920-ті в Одесі, що стають об'єктом зображення в книзі «Голлівуд на березі Чорного моря», — час другого «літературного періоду» (С. Гйзенштейн) в історії кінематографа, коли до розвитку кіно долучаються талановиті письменники М. Семенко, М. Бажан, Ю. Яновський, М. Йогансен та інші, формалістські експерименти яких, задані теоріями В. Шкловського, Б. Гйхенбаума, Р. Якобсона, з одного боку, визначали логіку новаторських шукань молодого кіномистецтва, а з другого, — самі живилися іманентним досвідом кіно.