Арістофан - Комедії

I нарешті мовчи!

Калоніка

А до того ще й плетений кошик візьми,

Підтягни поясок і куделю чеши

Та насіння лузай.

А війна — то жіноча турбота!

Обвиває радника покривалом.

Провідця жіночого хору

560Покиньмо, любі сестроньки, свої дзбанки і глеки,

Щоб участь з подругами взять у захватному танці.

Хор жінок

В пісні я не спинюсь

І в танку не втомлюсь,

Для колін це не труд,

Лиш палає вся грудь.

Я готова на все

Задля любих моїх. Задля тих, в кому є

І чеснота, й краса,

І відвага, й снага, й до вітчизни любові

570І розумні думки.

Починають танцювати.

Провідця жінок

О мужніша з усіх прехоробрих жінок,

з язиком, що жалить кропивок.

Всю відвагу й завзяття нещадне збери

і за вітром пускайся попутним.

Лісістрата

А як знову солодкоречистий Ерот

і народжена морем Кіпріда!

Нам у груди жагу невимовну вдихнуть,

і жаданням наповнять нам лоно»

І потужність мужам подарують пружну,

і розпалять їх сласним поривом, —

От тоді, сподіваюсь, в Елладі назвуть

Лісімахами нас по заслузі-

Радник

За які ж бо діла!

Лісістрата

А за те, що ми вас щонайперше відучим казитись

І на ринки вдиратись при зброї усій.

Калоніка

Афродіта Пафійська нам свідок!

Лісістрата

От і зараз поглянь: по гончарних рядах,

між лотками старих зеленярок

580Вже буянять озброєні чоловіки, наче ті корибанти

шумливі.

Радник

Так і личить мужам — от вам Зевсом клянусь!

Лісістрата

Та це сміх, коли воїн при зброї

І з обличчям Горгони на круглім щиті —

скумбрію почина торгувати.

Калоніка

Свідок Зевс, кучерявого бачила я

на коні старшину військового,

Як він яйця в старої торговки купив

і у мідний шолом свій поклав їх,

А то списом недавно й щитом, мов Терей,

потрясаючи, дужий фракієць

Бідолашну інжирницю перелякав

і всі фіги поїв переспілі.

Радник

Ну, а як сподіваєтесь ви припинить

колотнечу у нашій країні

І заплутаних справ розв'язати вузли?

Лісістрата

Дуже просто.

Радник

А як, розкажи-но!

Лісістрата

Якщо пряжа вузлами зіб'ється у нас,

то, узявши її обережно,

590Порозплутуєм всі ми потроху вузли,

то відціль, то відтіль потягнувшу

І війну так же само розплутаєм ми,

як не будете нам заважати, —

Договір вкладемо, повноважних послів

і відціль, і відтіль ми пошлемо.

Радник

То як вовну чи пряжу гадаєте ви

і державні розв'язувать справи

За прядінням своїм? Нерозумні жінки!

Лісістрата

О, якби ж то були ви розумні,

То й державні діла ви провадили б так,

як ми пряжі пильнуємо й вовни.

Радник

Як же так? Розкажи.

Лісістрата

А насамперед так, як від шерсті овечої в чанах

Віджимаємо спершу весь бруд ми і піт,

слід і вам із державного міста

Повискрібувать нечисть брудну й реп'яхи

всі до одного повиривати;

Що в жмутки, в ковтяхи позбивалося, все

повичісувать дочиста гребенем,

600Повитрушувать гнид із тепленьких посад

та гуртом їх під ніготь узяти,

А тоді вже усіх до одного коша

громадян позбирать добромисльних,

Поселенців захожих до них приєднать

і чужинців, до нас неворожих.

Хто в державну скарбницю не платить боргів,

їх до спілки також долучити.

І, закликавши в свідки богів, на міста,

що від наших будов розселились,

Подивитись — як смутно поникли вони,

наче вовни розкидані клапті,

Поодинці. їх треба нам всіх позбирать

і одну з них напрясти куделю.

Отоді, поєднавши докупи усіх,

згуртувавши усіх воєдино,

З них великий клубок намотаємо ми —

і хітон для народу зітчемо.

Радник

Це обурливо, справді — державні діла

ви хотіли б тіпати й мотати!

610Ну, чого б то мішатися вам до війни?

Лісістрата

А ти сам, проклятущий, не знаєш?

Та вона в печінках нам подвійно сидить!

Ми у муках синів породили,

А ще тяжче у військо нам їх виряджать!

Радник

О, замовкни! Не згадуй про лихо!

Лісістрата

А до того ж тоді, коли юність цвіте,

коли радощів хочеш зазнати,

Через брань військову ми самотні спимо,

та не буду про нас говорити.

Я журюся недолею наших дівчат,

що й посивіють в спальнях дівочих.