Арістофан - Комедії

«Ой-ой, Адоніс!» Так перемогли вони

Жовч Холозіга, всім богам немилого.

Оце ж вам невгамовна їх розбещеність!

Провідця стариків

А що сказав би ти, якби їх вдачу знав?

420І лаяли вони нас, і водою з глечиків

Нас обливали, — ось одежу мокру ми,

Немовби пелюшки дитячі, трусимо.

Радник

Клянуся Посейдоном — так і треба нам!

Самі ж бо ми жінкам допомагаємо

Сваволити, розпусти їх самі вчимо,

А потім ще з їх витівок дивуємось.

От інший до золотаря звертається:

«В дружини, вчора ввечері за танцями,

В намисті, золотарю, що ти лагодив,

430Шпиньок маленький вискочив із застіжки.

А я на Саламін повинен їхати.

Як буде час, зайди до неї ввечері

І той шпиньок їй постарайся вставити».

А інший до чоботаря звертається,

До парубка з природдям недитинячим:

«В моєї жінки, чоботарю, тисне щось

В підйомі і мізинчика їй ніжного

Намуляло. Отож зайди опівдні ти

І розтягни їй трохи, щоб вільніш було».

440Оце й доводить до таких-от наслідків:

Ось я, ваш радник, я сьогодні йду сюди

Подбати про платню для корабельників,

А тут жінки позачиняли брами всі.

Та справи це не спинить. Дайте лом сюди!

Ох і навчу ж їх я зарозумілості!

(До вартового) .

Ти що ж роззявив рота, бевзню, й дивишся?

Оце ти й знаєш тільки, що шинків глядиш?

А підкладіть-но ломик там під брамою

Й підважте звідти разом, я ж ізвідси вам

450Допоможу!

Ламають браму.

Лісістрата

Даремно ви стараєтесь!

Ось я й сама виходжу. То навіщо ж лом?

Не лома треба тут, а думки й розуму.

Радник

Ну й справді ж ти мерзотниця! Гей, лучник де?

Схопити і зв'язати ззаду руки їй!

Лісістрата

Клянуся Артемідою: рукою-но

Торкни — й заплачеш, хоч і урядовець ти!

Зчиняється бійка. Вартові відступають.

Радник

(до вартового)

А ти й злякавсь? За поперек хапай її!

А з ним і ти! Удвох її здолаєте!

Виступає Калоніка.

Калоніка

Клянусь Пандросою — лиш пальцем ти її

460Торкнеш — і весь облитий утікатимеш!

Знову бійка. Вартові відступають.

Радник

От, ще й облитий! Де ж це другий лучник дівсь?

В'яжи раніш оту, що розбалакалась!

Лісістрата

Фосфорою клянуся: лиш мізинчиком

її зачепиш — і попросиш вмитися!

Радник

А ще чого? Де ж лучник той? Тягни її!

Я вас вгамую, не втекти від мене вам!

Штовханина.

Калоніка

Клянуся Таврополою — торкнеш її,

То я тобі всі патли повисмикую.

Та ж гра.

Радник

От знов нещастя! Лучник вже й останній зник!

470Та ми перед жінками не поступимось.

Шикуймось в лави, скіфи, й сміло киньмося

На приступ.

Лісістрата

Знайте ж ви, клянусь богинями,

Жінок у нас в засаді аж чотири є

Загони, з ніг до голови озброєних.

Радник

Скрутіть же, скіфи, руки їм за спинами!

Лісістрата

Сюди, відважні бойові союзниці!

Бублейниці, городниці, перекупки!

Пирожниці, корчмарки і лоточниці!

Тягніть, товчіть їх, всі гуртом їх смикайте.

480Без сорому їх лайте, рвіть і дряпайте!

З Акрополя вибігають жінки. Бійка. Вартові відступають.

Лісістрата

Спиніться, годі, з трупів не знущайтеся!

Радник

Яке нещастя! Профана баталія!

Лісістрата

А що ж гадав ти? Сподівався стрінути

Рабинь покірних? Чи не знав, що лютою

Буває й жінка?

Радник

Аполлоном свідчуся —

Буває, особливо ж як під чаркою.

Провідця стариків

Багато зайвих тратиш слів, наш раднику поважний!

Навіщо з цими звірами вступати у розмови?

Хіба забув, як нам вони купелю влаштували,

490Як раптом викупали нас в одежі і без мила?

Провідця жінок

Отож не слід, мій голубе, вам руки простягати

На ближніх! А зачепиш — сам красуйся синяками.

Волію я скромнесенько, як дівчина, сидіти, —

Нікого не покривджу я, не ворухну й билини,

Хай не чіпають лиш мене і, як осу, не дражнять.

Хор стариків

Батьку Зевс! Як здолать

Зграю цих злих потвор?

Як нам цей стерпіть глум?

Дай в біді поміч нам!

500Для якої мети

Захопили вони цей Кранаїв уділ —

В кам'янім лоні скель

Недоступну, нерушну твердінь

І святий діви храм?

Танці.

Провідця стариків

Тож допитуй про все, та не слухайся їх

і дізнайся про всі їх безчинства.

Адже соромно буде таку нам тепер