Арістофан - Комедії

«А зраджу — хай водою келих сповниться!»

Лісістрата

Всі поклялись зі мною?

Мірріна

Бачить бог — усі!

Лісістрата

Ось я приношу жертву.

(П'є) .

Калоніка

Уділи й мені,

Щоб ми були й надалі щирі подруги.

П'ють з ковша всі по черзі. За стіною галас.

Лампіто

240Що там за галас?

Лісістрата

Чи не говорила ж я!

Жінки заволоділи вже Акрополем

Богині. Швидше, Лампіто, до себе йди

І з вашими жінками все, як слід, владнай.

А тих, що тут, покинь нам у заложниці,

Ми ж увійдемо разом до Акрополя

І браму засувами загородимо.

Калоніка

Гадаєш, проти нас не позбігаються

Мужчини?

Лісістрата

А мені до того байдуже!

Ні сила, ні погрози їх, ні полум'я —

250Ніщо в Акрополь брами не відчинить їм,

Аж поки так не зроблять, як ми скажемо.

Калоніка

Ніщо, Кіпріда — свідок! А як ні, хай звуть

Гидкими нас і до борні нездатними!

Всі жінки прямують за Лісістратою до Акрополя,

крім Лампіто, яка йде в інший бік.

Двома групами входять дванадцять старих афінян з оберемками дров за плечима, в руках у них жаровні з палаючим вугіллям.

Стрімодор, провідця хору стариків

Веди, Дракете, кроком всіх! Хай умлівають плечі,

Важкі гілляки несучи зеленої маслини.

Перша половина хору стариків

Багато дивних є речей

В цім житті великім!

Хто сподівався, Стрімодор,

Отаке почути?

260Жінки, що на свою біду

В домівках викохали ми,

Священну захопили статую,

Й, заволодівши всім Акрополем,

Позамикали брами

На засуви й запори.

Дракет, провідця першої

половини хору

То швидше на Акрополь, в бій!

Філургу, поспішаймо!

Гілля палаючим кінцем оточимо навколо

Всіх, що злочинну справу цю задумали й вчинили.

70Одним ударом всіх поб'єм, Лікона жінку —

першу.

Друга половина хору стариків

Клянусь Деметрою, не дам

Глузувати з мене.

Бо й Клеомен, що перший став

Місто зневажати,

Пішов з ганьбою відціля,

Тамуючи лаконський гнів

І залишивши зброю всю мені,

В плащі подертому пішов ні з чим,

Брудний, небритий, спраглий,

280Невмиваний шість років.

Філург, провідця другої

половини хору

Отак я подолав цього бентежливого мужа.

При брамі по сімнадцять в ряд щити його стояли.

А цей ненавидний богам, проклятий Евріпідом,

Занадто вже зухвалий рід — невже не подолаю?

Стоїть же й досі мій трофей

над всім Чотириграддям,

(Зупиняється перед пагорком, що веде до Акрополя) .

Друга половина хору стариків

От і скінчив свою я путь —

Залишається зійти

На пагорок стрімчастий, до Акрополя.

Та як дотягнемо вантаж

290Ми без в'ючного осла?

Від важкої деревини спина вже давно болить.

Нумо, треба поспішать

Та вогонь свій роздувать,

Щоб перед кінцем дороги він і зовсім не погас.

Ху-хуі

Ну, і диму ж, у-у-у!

Роздувають вогонь.

Друга половина хору стариків

Геракле владний, ну і дим!

Так із горщика і б'є!

300Так очі й виїдає, мов скажений пес,

Та що ж, лемнійський це вогонь, —

От і вигадка уся!

Ні, ніщо очей гноїстих ще не роз'їдало так!

Поспішим до міста ми,

Щоб богині помогти.

Вже як не тепер, Лахете, то коли ж їй помагать?

Ху-ху! Ну і диму ж, у-у-у!

Провідця хору стариків

(підбігає до брами)

От і прокинувся вогонь, по волі Зевса дише.

Отож насамперед складім під брамою ці дрова,

310Лозу над жаром у горшку, мов смолоскип, розпалим,

Завихрим полум'я й гуртом всі

киньмося на приступ.

Якщо й по тому засувів жінки не познімають,

То браму ми підпалимо і димом їх задушим.

Ну, то складаймо свій вантаж.

А диму скільки, леле!

Чи не гукнуть на поміч нам

самоських полководців?

Нарешті на хребет мені давити перестало.

Твоя вже справа, горщику, жарини розбудити,

Щоб смолоскип палаючий я перший міг підняти.

Прийди ж, Звитяго-владарко! Хай на жіноче кодло,

320На їх зухвалий заколот ми свій трофей поставим.

(Запалює смолоскип) .

Вбігає хор жінок з глеками на плечах.

Стратілліда, провідця хору жінок

Гляньте, жінки!

Бачите — дим, кіпоть і чад

Хмарами б'є.

Он і вогонь вже спалахнув.

Швидше сюди! Поміч подать

Всі поспішім!

Перша половина хору жінок