Арістофан - Комедії

Скіфи, вартові.

Афіняни.

Дія відбувається перед афінським Акрополем у дні Пелопоннеської війни.

Сцена являє собою афінський Акрополь.

На площадку перед ним виходить Лісістрата.

Лісістрата

Коли на Коліаду й Вакханалії

А чи на свято Пана їх покликати, —

Не розминутися тоді з тимпанами.

А нині жінки ще немає жодної,

Окрім сусідки, що надходить першою.

Входить Калоніка, стара афінянка.

Вітаю Калоніку!

Калоніка

Й Лісістрату теж.

Що трапилось? Чого ти, дочко, хмуришся?

Тобі не личить брови гнути луками.

Лісістрата

Що ж, Калоніко, як палаю серцем я,

10Жіночим нашим горем все печалюся, —

Вважають-бо занадто нас лукавими

Чоловіки.

Калоніка

Так, далебі, і є воно.

Лісістрата

Коли ж сюди зібратись їм наказано,

Щоб про важливі справи нам порадитись,

То сплять і не приходять.

Калоніка

Прийдуть, подруго!

Адже нелегко з дому жінці вибратись.

Одна — ще чоловіком заклопотана,

Гукає та рабиню, та — з дитиною

Не впоралась, а та — з пранням чи сніданням.

Лісістрата

20Але ж і інші, важливіші є у них

Турботи.

Калоніка

Що ж це, Лісістрато, любонько?

Для чого нині нас, жінок, скликаєш ти?

Яка там справа?

Лісістрата

Та велика.

Калоніка

Й груба теж?

Лісістрата

Зевс свідок, груба!

Калоніка

Як же не зібратись нам!

Лісістрата

Не в тому річ. А то б швиденько збіглися!

Та незвичайну справу я замислила,

Без сну всі ночі я над нею думала.

Калоніка

І річ тонку напевне ти надумала?

Лісістрата

Таку тонку, що для Еллади цілої

30Єдиний порятунок у жінках лише.

Калоніка

В жінках? Не так багато вже й бракує нам!

Лісістрата

Від нас залежить доля міста нашого,

А ні — пропасти всім пелопоннесянам!

Калоніка

Оце найкраще, далебі! Пропасти всім!

Лісістрата

І беотійці мають всі загинути.

Калоніка

Не зразу всі, — облиш хоча б угрів для нас!

Лісістрата

Щодо афінян, то не говоритиму

Про них нічого — й так все зрозумієш ти.

Коли усе жіноцтво об'єднається, —

40Всі беотіянки, пелопоннесянки

І ми, — Елладу разом ми врятуємо.

Калоніка

Що ж можем ми, жінки, зробить розумного

І славного, ми, чепурненько прибрані,

У жовтожарих платтях, нарум'янені,

В хітонах кіммерійських і сандаліях?

Лісістрата

Від них-то порятунку сподіваюсь я —

Від черевичків, хусточок шафранових,

Духів, рум'ян і платтячка прозорого.

Калоніка

Та як же це?

Лісістрата

А так, що із мужів ніхто

50Не візьме списа вже один на одного.

Калоніка

Шафраном плаття, далебі, я викрашу.

Лісістрата

Мечів не візьмуть…

Калоніка

В кіммерійський стрій вдягнусй

Лісістрата

Ані клинків.

Калоніка

Куплю собі сандалії!

Лісістрата

Хіба ж не слід було жінкам посходитись?

Калоніка

Та ні, клянуся Зевсом, прилетіть їм слід!

Лісістрата

Побачиш, чи поквапляться афінянки, —

Що б не робили, завжди опізняються.

Але й з жінок Примор'я не прийшов ніхто

Та й з саламінянок.

Калоніка

Ці на човнах своїх,

60Мабуть, аж до світанку забарилися.

Лісістрата

І ті, кого найбільше сподівалась я

Тут першими побачити, — ахарнянки

Теж не прийшли.

Калоніка

Дружина Феогенова,

Мабуть, ворожить, чи годиться йти сюди.

Але поглянь-но, вже надходять деякі.

А он ще й інші сунуть. Гей, сюди! Сюди!

А звідки ж ці?

Лісістрата

З околиці Полинної.

Калоніка

Мені здається, сам полин іде сюди.

Звідусіль надходять жінки, серед них і Мірріна.

Мірріна

Прийшли ми, Лісістрато, не останніми?

70Мовчиш ти? Не говориш?

Лісістрата

Не хвалю тебе!

Важлива справа, а приходиш пізно ти.

Мірріна

Я пояс ледве відшукала поночі.

Ну, говори, що треба, вже ж посходились.

Лісістрата

Ні, далебі, ще почекаймо трошечки, —

Хай беотійки та пелопоннесянки

Підійдуть.

Мірріна

Так, це справедливо мовиш ти.

Та он, поглянь, і Лампіто іде сюди.

Входить Лампіто та інші жінки.