Арістофан - Комедії

Лісістрата

Спартанку милу, Лампіто, вітаю я!

А як ти гарно виглядаєш, любонько!

80Лицем рум'яна й тілом пишна стала ти!

Та ти й бика задушиш!

Лампіто

Чом би й ні, бігме!

Я ж недарма стрибаю і змагаюся.

Лісістрата

А груди в тебе — красота, багатий скарб!

Лампіто

Ти що ж мене, як жертву жрець, обмацуєш?

Лісістрата

З якого краю та он, молодесенька?

Лампіто

Вона як представниця із Беотії

Прийшла до вас.

Лісістрата

В час добрий, беотіянко!

Чудове лоно в тебе!

Калоніка

І гарнесенько,

Клянуся Зевсом, весь бур'ян прополото.

(Обмацує її) .

Лісістрата

90А це дівчатко?

Лампіто

О, бігме, корінфянка —

Така гарненька!

Калоніка

Непогана, свідок Зевс,

Куди не глянь, — однаково гарнесенька.

(Повертає її) .

Лампіто

Хто ж цю юрбу жіночу поскликав сюди

З усіх країн?

Лісістрата

Це я.

Лампіто

З якого ж приводу?

Чого ти хочеш?

Мірріна

Поясни, у чому річ!

Калоніка

Скажи нам, що у тебе є важливого?

Лісістрата

Усе скажу я зараз, та раніш у вас

Спитаю дещо.

Мірріна

Все, що забажаєш ти.

Лісістрата

Чи за батьками діток ви не скучили?

іоо За тими, що в поході? Добре знаю я —

Без чоловіка кожна залишилася.

Мірріна

Та от у Фракії уже п'ять місяців

Євкрата стереже мій бідолашний муж!

Калоніка

А мій — вже вісім місяців у Пілосі!

Лампіто

А мій — з свого загону тільки вирветься,

І знов — за щит свій, гей би й не було його!

Лісістрата

Коханці й ті, мов іскри з димом, зникли всі.

Відколи нас мілетці підло зрадили,

Не бачила ні разу й восьмипальця я,

110Що шкіряною був нам допомогою.

Чи схочете, якщо я спосіб винайду

Війну скінчити?

Мірріна

Поклянусь богинями, —

Як треба, то готова хоч би й зараз я

Свої вбрання продать і геть пропити їх!

Калоніка

Авжеж, а як потрібно, то нехай мене

Розріжуть навпіл зараз, наче камбалу.

Лампіто

А я б і на Тайгетські кручі вилізла,

Щоб тільки мир хоч там могла я видіти!

Лісістрата

Ну, то скажу я, думки не ховатиму.

Отож, жінки, якщо примусить хочемо

До миру ми чоловіків, то треба нам

Утриматись…

Калоніка

Від чого?

Лісістрата

А чи зробите ж?

Мірріна

Все зробим, хоч би й вмерти довелося нам.

Лісістрата

Отож нам слід від любощів утриматись.

Чого ж це ви сахнулись? Ще й похнюпились?

Стулили губки й чолами хитаєте?

Аж мінитесь в обличчі? Ще й заплачете?

То згодні чи не згодні? Не вагайтеся!

Мірріна

Ні, я не згодна! Хай і далі йде війна!

Калоніка

130І я, клянусь, не згодна! Хай іде війна!

Лісістрата

Ти он як? Ах ти, камбало! А щойно ти

Себе давала надвоє розрізати.

Калоніка

Порадь щось інше. І в огонь я з радістю,

Як треба, вскочу. Все, що схочеш, крім цього!

Та це ж найгірше, Лісістрато, любонько!

Лісістрата

(до Мірріни)

А ти що скажеш?

Мірріна

Теж волію вогнище.

Лісістрата

О, повний похоті жіночий роде наш!

Про нас недарма сказано в трагедії:

Не більше ми, як Посейдон з човном його.

(До Лампіто) .

140А ти, спартанко мила, як би ти одна

Була зі мною, — ми б урятували все.

Погодься ж ти хоч!

Лампіто

Далебі, нелегко нам,

Жінкам, самим на ложах залишатися.

Та хай вже так! І мир також потрібний нам!

Лісістрата

О люба! Лиш одна з усіх ти женщина!

Калоніка

Якщо ж утримаємось ми, як кажеш ти

(О, хай не буде так!) , — невже настане мир

Від цього?

Лісістрата

Так, клянуся вам богинями!

Якщо, натершись пахощами пряними,

150Ми у тоненьких сорочках сидітимем

Півголі дома, виполовши дельту всю, —

Розпаленим мужчинам ласк захочеться,

А ми утримаємось, не дамося їм, —

То знаю добре — швидко дійдуть згоди всі.

Лампіто

І Менелай, на голі перса глянувши

Єлени-кралі, мабуть, меч свій виронив.

Калоніка

А що, дурненька, як мужчини кинуть нас?

Лісістрата

Як Ферекрат сказав: бий пса побитого!

Калоніка

Усе це пустослів'я та базікання!