Арістофан - Комедії

Чи глек, чи серп найкращий — вибирай собі.

Ми добре заробили і з подякою

Тобі дари весільні ці складаємо.

Трігей

Гаразд. Отут поставте біля мене все

Й до столу поспішайте. Онде бачите

Зброяр, мов хмара, суне, злий, насуплений.

Коваль і гончар виходять.

З'являються торговці зброєю.

Зброяр

1210Це ти, Трігею, зруйнував ущент мене!

Трігей

Ти що, небоже, очманів од панцирів?

Зброяр

І ремесла, й прожитку ми позбавлені —

І я, і списник — через тебе, клятого.

Трігей

По чому пара китиць?

Зброяр

Ну, а сам за них

Ти скільки дав би?

Трігей

Скільки? Щось і соромно,

Але робота добра… Так і буде вже —

Три мірки смокв одсиплю — дай дві китиці,

Бо й так не маю дома добрих віників.

Зброяр

Ну що ж, іди по смокви. Краще все-таки

1220Що-небудь, ніж нічого. Я погоджуюсь.

Трігей

(пильніше оглядає султани)

Ану вшивайся з ними! Геть, негіднику!

Та з них волосся лізе! За непотріб цей

Я ні одної смокви не віддам тобі.

Зброяр

А ось мій панцир бездоганно кований.

Що з ним робити? Десять мін він коштує.

Трігей

На панцирі вже збитків ти не матимеш.

Ану, подай. Не стану й торгуватися.

Нічний горщок добрячий з нього зладжу я.

Зброяр

Не смій із мого краму насміхатися!

Трігей

1230Підставлю три цеглини — будеш заздрити.

Зброяр

А як же підітрешся, дурню? Думав ти?

Трігей

Ось так просуну руки через отвори.

Зброяр

Обидві?

Трігeй

Звісно. Щоби не пійматися,

Як отвір корабельний затикатиму.

Зброяр

І так стомінний панцир осквернятимеш?

Трігeй

А як же? Зад мій, бовдуре, по-твоєму,

І сотні мін не вартий? Помиляєшся.

Зброяр

То йди по гроші.

Трігей

(сідаючи на панцир)

Почекай… А хай тобі!

Ну й прищемило зад мій! Не куплю тепер.

Зброяр

1240А як сурму цю збути? Я ж купив її

За шість десятків драхм на свою голову!

Трігей

(оглядаючи сурму)

Свинцю налий у лійку, потім паличку

Приправ до неї зверху — от і матимеш

Готовий коттаб.

Зброяр

Ти і далі жартами

Мене збуваєш.

Трігей

Або ще пораджу я:

Раніш, як ми казали, ти свинцю залий,

Потому — шальки прив'яжи шнурочками.

Тоді вже сміло можеш на вазі такій

Своїй прислузі смокви в полі важити.

Зброяр

1250Злощасна доле! Ох, яка руйнація!

Колись на ці шоломи видав міну я.

Тепер морока з ними: хто відкупить їх?

Трігей

В Єгипті, може, хтось блювотні засоби

У них мішав би. Ось туди й подайтеся.

Зброяр

Біда, шоломоробе! Ще й яка біда!

Трігей

Для тебе — так. Для нього ж — тільки півбіди.

Зброяр

Кому ж потрібний нині той шолом його?

Трігей

А хай доробить вуха. На товар такий

Тепер великий попит — не застоїться.

Зброяр

1260Гей, списнику, ходімо!

Трігей

Почекай-но ти!

Ось ті списи у нього я куплю-таки.

Списник

А що даси?

Трігей

За сотню цілу драхму дам,

Лиш розпиляй їх навпіл на кілки мені.

Зброяр

Ходім, небоже! Бачу, нас на глум беруть.

З дому виходять два хлопчики.

Трігей

А ось гостей синочки з дому вибігли.

Паркан поллють і, певно, повторятимуть

Пісні, з якими нині кожен виступить.

Гей, ти, малий, признайся, чим потішиш нас?

Підходь, не бійся. Спершу я послухаю.

Перший хлопець

(співає)

1270«Пісню про воїнів збройних послухайте…»

Трігей

Стій, зупинися!

«Воїни збройні» — сказав ти? І то,

коли мир вже панує?

Слухай, ти що, очманів? Тобі клепки

бракує, шмаркачу?

Перший хлопець

(продовжує)

«Лиш підійшли вони близько і перші ряди

їх зітнулись,

Тут же і бій розпочався, опуклі щити задзвеніли».

Трігей

Що за щити? Ти не смій мені більше

про них заїкнутись!

Перший хлопець

«Потім почулися зойки мужів і крик переможний».

Трігей

«Зойки?» Клянусь Діонісом, ти зойкнеш і сам,

якщо й далі

Будеш про зойки мужів і щити гостроверхі

співати!

Перший хлопець

Ну, а про що заспівати? Скажи, що душі

твоїй миле?

Трігей