Арістофан - Комедії

Трігей

Жінки, одначе…

Раб

Не журись: під вечір їм

Чоловіки усиплють.

Трігей

Що ж, помолимось.

Хто є у зборі? Де тут благочесті?

Раб

Дай покроплю їх, благочесних. Ось вони.

Трігей

970Вони тобі здаються благочесними?

Раб

Чому ж би ні? Водою, бач, зливаю їх,

Вони ж — ні кроку з місця, наче вкопані.

Трігей

Ну що ж, молімся швидше.

Раб

Що ж, молімося.

Трігей

(урочисто)

О владарко, богине Миру ясна,

Нам найдорожча!

Опікунко весіль, опікунко забав,

Нашу жертву сердечну сьогодні прийми.

Раб

Прийми, о прийми, найдорожча,

Ради Зевса самого. Лиш так не роби,

980Як то звикли робить легковажні жінки:

Вони двері свої прихиливши ледь-ледь,

У щілинку вузьку визирають собі.

А довірся лукавим — і тут же вони

Поховаються всі!

Обмини їх — вони визиратимуть знов.

Не глумись так над нами, богине, хоч ти.

Трігей

А в усій своїй величі гордо постань

Перед нами, — в тобі ж ми не чуєм душі,

За тобою тужили ми, сльози лили

990літ тринадцять підряд.

Припини ворожнечу, й тобі ми дамо

За той подвиг ім'я — Усмирителька війн.

Увільни нас од злоби, брехні й підозрінь,

Не дозволь, щоби ми

Обмовлялись взаємно, меткі на язик.

Поверни нам той сік, що в крові своїй чув

Кожен еллін колись:

Розуміння і дружби взаємної сік,

У серця наші чуйність колишню вдихни.

1000Хай наш ринок потоне в усякім добрі,

Хай рясніють на ньому гранати, грушки,

Свіжі яблука, дині, мегарський часник,

Одежина всіляка дрібна для рабів.

Хай з Беотії знову нам безліч несуть

Каченят, гусенят, голубів і чирят.

Хай копайські вужі примандрують в кошах.

Тим заваленим ринком посунемо й ми

Метушливим, крикливим, хапливим гуртом.

Ось і Моріх, Главкет і Телей тут як тут,

1010Ласуни славнозвісні. А вже після всіх

Запізнілий Меланфій надсуне. Та ба! —

Вже розпродано все, і в розпуці тоді

Він заводить плаксиво з «Медеї» таке:

«О пропав я, пропав! Сиротою зоставсь!

Не побачу вже тих, що в городі зросли!»

І тоді всі довкола регочуть.

Нехай, богине, все це стане дійсністю!

(До раба) .

Візьми ножа і вправно, по-різницькому,

Заріж козлятко.

Раб

Ні, не можна.

Трігей

Як це так?

Раб

1020А так Богиня Миру кров'ю бридиться

І вівтарем кривавим.

Трігей

То всередину

Зайди і, заколовши, м'ясо винеси.

Козлятко ж ціле лишиться хорегові.

Друга половина хору

А ти отут, біля дверей, візьмись уже

за діло:

Понаколюй— полін, потім вогнище зладь

І все інше придбай для обряду.

Трігей

Погляньте, як я дрова склав, неначе жрець

справдешній.

Друга половина хору

Ну, аякже? Без сумніву, так. Чи ж не ти

На всі руки мастак? Чи ж тобі позичать

1030Розторопності, вміння, снаги,

Сили духу у праці й нещасті?

Трігей

А дрова вже взялись огнем: Стілбіда

дим задушить,

Ось тільки стіл ще принесу — й раби

не знадобляться.

Друга половина хору

Ну як не похвалить його,

Що так на совість потрудивсь

Заради того, щоб з біди

Священне місто врятувать?

Довіку буде гідний він захоплення й пошани.

Трігей

(до раба, що повертається з м 'ясом)

Усе готово. Поклади, хай смажиться,

1040А я тим часом побіжу за потрухом.

Раб

Цим я займуся.

(Побіг у дім) .

Трігей

(нетерпляче)

Піде — як по смерть свою.

Раб

(прибігає)

Ну, ось і я. А правда, швидко впорався?

Трігей

Засмаж гарненько.

(Дивиться на дорогу) .

От біда! Несе когось.

Ось бачиш, постать у вінку лавровому.

Раб

То що за птиця?

Трігей

На хвалька скидається.

Раб

Пророк неначе.

Трігей

Де там! Це лиш Гієрокл.

Отой віщун з Орея завітав до нас.

Раб

Ану, що скаже.

Трігей

Легко здогадатися:

Бурчати буде, перемир'я лаючи.

Раб

Ю5о та ні він, певно, чує носом смажене.

Трігей

(до раба)

Його не помічаєм. Чув?

Раб

Домовились.

Гієрокл

Це хто складає жертву і кому з богів?

Трігей

(до раба)

Мовчи і смаж уважно. Хвіст — насамперед.