Арістофан - Комедії

Це ж бо — твоя турбота.

Не слухай Каркіна лише:

Не бери

Синів його

В коло своє,

Хоч як би він плакав,

Ти їм руки не подай.

Всі вони, знай, — покидьки.

790Перепели-голопуцьки і танцівники

довгошиї,

Карлики, бібки козині і витівники

туполобі.

Сам же їх батько признався, що зроджену

Ним несподівано драму

Кіт під вечір схрумав.

Друга половина хору

Пісню таку, це творіння

Прекрасноволосих Харіт,

Хай співець натхненно

Співає,

Коли ластівки

800Звіщають людям

Дзвінким щебетанням

Весну.

Тільки б тоді мовчали

Морсім і Меланфій

Із хорами враз.

Я чув його вереск бридкий:

Він хором трагічним

З братом своїм керував,

Наче Горгони надуті,

810Два ласуни,

Два мерзотники,

Гарпії дві рибожерні,

Два смердюхи козлошкурі,

Коханці

Старих неохайниць.

Плюнь їм у пики, о Музо, по щирості.

Плюнь — а мені, о богине,

Руку дай до танцю.

З'являються Трігей, Достача і Веселість.

Трігей

Нелегке діло — прямо так відвідати

820Богів на небі: ноги — наче з дерева.

Але й малі ж ви, як згори поглянути!

І з неба видаєтесь поганенькими,

А на землі поглянеш — погань справдішня.

Вибігає раб Трігея.

Раб

Хазяїн повернувся?

Трігей

Та подейкують.

Раб

Ну, як ся маєш?

Трігей

Повернувшись, ніг своїх

Неначе б і не маю.

Раб

Гей, хазяїне!

Трігей

Чого тобі?

Раб

А хто ще небом вештався,

Крім тебе?

Трігей

Я один був, ну і ще дві-три

Душі поетів, славних дифірамбами.

Раб

830А що робили?

Трігей

Заспіви ловили там

Розпливчасто-туманно-набубнявілі.

Раб

А правда те, що ніби після смерті ми

Стаєм зірками в небі?

Трігей

Так, без сумніву.

Раб

А хто ж там нині в небі світить зіркою?

Трігей

Іон Хіоський, що й колись, між нами ще,

Зорю ранкову славив. Переставившись,

Одразу ж і прозвався він зірницею.

Раб

А що то за світила, що, палаючи,

Шугають небесами?

Трігей

Це вертаються

840Зірки від зір вельможних після гулянки

З ліхтариками, в кожному — по вогнику.

(Показуючи на Достачу) .

Ну, а тепер до хати запровадь її.

Нагрій водиці, добре вимий балію

І нам весільне ложе гарно вистели.

Упоравшись, вертайся. Сам же поки що

До Ради запроваджу її подругу.

(Показує на Веселість) .

Раб

Ти де таких надибав?

Трігей

В небі, де ж іще?

Раб

Гроша боги не варті, раз отак, як ми,

Звичайні смертні, живляться розпустою.

Трігей

850На жаль, і в небі дехто промишляє тим.

Ходім.

Раб

А чим же кралю цю кормитиму?

Трігей

Нічим. Вона ж ні хліба, ні рогаликів

І так не буде їсти: між безсмертними

Вона лизати звикла лиш амброзію.

Раб

Ну що ж, і тут їй знайдем полизати щось.

Раб веде Достачу в дім.

Перша половина хору

Ото вже щастить йому!

Старому тепер усе

Іде, як по маслу.

Трігей

А ще як зухом-женихом блисну я перед вами!

Перша половина хору

860Позаздрим тобі, старий!

Ти вдруге на світ родивсь, напахчений, свіжий.

Трігей

Ще б пак! А надто, як торкнусь

грудей її кругленьких!

Корифей

Позаздрять радості твоїй

і скакуни Каркіна.

Трігeй

А так і треба: чи ж не я, жука всідлавши, врятував

Елладу, щоб спокійно в селах еллінам

І працювалось, і жилось,

І спалось-обіймалось.

Раб

(повертається) .

Ну ось, дівча обмите ззаду й спереду.

І коржик спікся, коровай заквітчано.

870Окраса ж того свята — в молодого є.

Трігей

Та перш до Ради треба відпровадити

Веселість.

Раб

(невдоволено)

Ото маєш… А це хто така?

Трігей

Та це ж та сама, що колись в Бравроні ми,

Набравшись, обіймали. Ну й набігались

Тоді за нею! Тямиш?

Раб

(приглядається до неї)

Ох, і зад який!

Для признаку розпусти ніби створений.

Трігей

(до глядачів)

Гей, хто між вами чесний, щоб зумів її

До Ради передати в повній цілості?

(До раба, який крутиться біля Веселості) .

Ти що там робиш?

Раб