Арістофан - Комедії

Скиньмо й ми, жінки, одіння, — хай запахне і від нас

Жінкою, що з люті й сказу ладна гризти і кусать.

Хто торкнуть мене посміє, —

Не вгризе ні часнику,

710Ані чорних квасолин.

Скажеш слово ти лихеє, — вся я жовчю аж киплю!

І, мов жук в орла старого, в тебе кігтями вчеплюсь.

Провідця жінок

Зовсім вас я не боюся! Таж зі мною Лампіто

Й благородна Ісменія, юна подруга із Фів.

В тебе ж сил не видно збройних.

Хоч сім раз ти їх скликай —

Не діждеш нікого, всім-бо ти сусідам остогид!

А як вчора в честь Гекати мала свято справить я

Й від сусідів запросити в товариство для дітей

720Милу й лагідну дитину, — беотійського угра:

«Ні, не можна, — ви сказали, — так ухвалено всіма».

Та відвикнете ви скоро від усіх таких ухвал,

Тільки візьмемо за барки та скрутнемо в'язи вам.

Гра.

Лісістрата виходить з брами.

Провідця жінок

О провіднице наших постанов і дій,

Чому виходиш з дому ти засмучена?

Лісістрата

Від ваших дій і розуму жіночого

Я місця не находжу, все журюся я.

Провідця жінок

Що ти сказала, що?

Лісістрата

Ах, правду, правду лиш!

Провідця жінок

Що ж трапилось? Скажи одверто подругам!

730Казати сором, а ще тяжче змовчати.

Провідця жінок

Та говори, нещастя не ховай від нас.

Лісістрата

Горять жінки жагою — ось вам коротко.

Провідця жінок

О Зевсе!

Лісістрата

Чого волаєш Зевса? Ах, що є, то є!

Я вже не знаю, як надалі стримувать

їх від мужчин, — тікають та ховаються.

Одну ледь відтягла я від проламини

В тім мурі, що хистить печеру Панову,

По линві інша спритно вже спускалася,

А та переметнулась; та — горобчиком

740Перелетіть до Орсілоха зважилась, —

її за коси вчора ледь я втримала.

Щоб їм додому повернутись, приводів

Вони знаходять безліч. Ось іде одна.

Гей, ти, куди побігла?

З брами виходять кілька жінок.

Одна з жінок

Я додому йду.

Удома шерсть мілетську залишила я, —

Чи не поточить міль її?

Лісістрата

Яка там міль!

Іди назад!

Жінка

Вернуся миттю я, клянусь!

Лише на ліжку поваляю трошечки…

Лісістрата

Не поваляєш! І не підеш зовсім ти!

Жінка

750То шерсть моя пропала?

Лісістрата

Так і треба їй.

Друга жінка

Ой лишенько, ой лихо! Льон нечесаний

Я залишила дома!

Лісістрата

От іще одна

Спішить додому — треба їй чесати льон.

Назад! Вертайсь!

Друга жінка

Клянуся Світлоносною, —

Я тільки трохи почешу й назад вернусь!

Лісістрата

Ні, не почешеш! Лиш одній почати дай, —

Тоді і кожній жінці теж захочеться.

Третя жінка

Затримай роди, породіль владичице,

Щоб я дійшла до місця відповідного.

Лісістрата

760Ти що верзеш?

Третя жінка

От зараз я родитиму.

Лісістрата

Та не була ще вчора ти вагітною!

Третя жінка

А нині… Лісістрато, відпусти мене

Мерщій до повитухи!

Лісістрата

Ну, й речиста ти!

Це що тверде у тебе?

Третя жінка

Та хлоп'я, либонь!

Лісістрата

Не те, клянусь Кіпрідою! Неначе мідь,

Видзвонює. От зараз ми побачимо.

(Обмацує її) .

Ганьба! Шолом священний ти пристроїла

Й вагітна, кажеш?

Третя жінка

Та клянусь, вагітна я!

Лісістрата

Ну, а шолом для чого?

Третя жінка

Якби трапились

770Пологи в місті, немовля родивши, я

В шолом поклала б, як в гніздо голубонька.

Лісістрата

Ото ще вигадала! Ясно, в чому річ!

Лишайся ж тут на день родин шоломових.

Виходять ще жінки.

Четверта жінка

Не згодна більше спати я в Акрополі

З часу, як змій на варті я побачила.

П'ята жінка

А я, нещасна, від сичів загину тут,

Весь час квилять і стогнуть, — не засну ніяк.

Лісістрата

От навіжені! Годі вам дурить мене!

Вам без мужів сутужно? А вони без вас

780не ТуЖать? о, напевно не солодкі їм

Самотні ночі! Потерпіть же, любоньки!

Часину коротеньку ще протримайтесь!

Оракул обіцяє перемогу нам,

Якщо не забунтуєм, — так віщує він.

Одна з жінок

Скажи нам, що говорить він.

Лісістрата

Та змовкніть же!

«В день, як усі ластівки позлітаються

в місце єдине