Арістофан - Комедії

Й одудів хіть обминувши,

їх сласних обіймів уникнуть, —

Спокій од злигоднів дасть

і зробить їх вищими з нижчих

Зевс— громовержець!..»

Одна з жінок

То зверху лежать нам тепер доведеться!

Лісістрата

790«…З дня ж, як на крилах своїх

від священного храму в незгоді

Геть ластівки розлетяться,

за найпохітливішу птицю

Поміж пірнатими скрізь

вважатимуть їх по заслузі».

Одна з жінок

Все ясно, Зевсом свідчуся!

Лісістрата

О, боги всі!

Тож не розходьмось малодушно, подруги.

Вернімося в Акрополь. Адже соромно

Нам, любоньки, пророцтва не дотримати.

Лісістрата й жінки входять в Акрополь.

Хор стариків

Хочу

Казку вам розповісти, — цю казку чув я

Ще малим хлоп'ятком.

Жив на світі молодий Меланіон.

800Щоб уникнуть шлюбу, він в пустелю втік.

Ставши ловцем зайців,

Жив десь у горах він;

Сіті й мережі плів,

Другом собаку мав

Іи додому не вертався

Й нелюбові не зм'якшив.

Он як!

Так ненавидів жінок він, —

От і ми ніяк не менше,

810В нас-бо, як в Меланіона,

Розум є.

Провідця стариків

Поцілуймося, стара!

Провідин жінок

Чим цибулю ти вгризеш?

Провідця стариків

Ой, як дам ногою в бік!

Провідця жінок

Весь кущами ти обріс!

Провідця стариків

Був такий і Міронід —

Кострубатий і шорсткий,

Був грозою ворогів,

Наче Форміон наш.

Зчиняється бійка.

Хор жінок

Хочу

820Казку й я сказати

В відповідь на казку

Про Меланіона.

Жив собі Тімон, незлагідний, лихий,

Неприступний і колючий, мов реп'ях.

Виплід Ериній злих,

Злобний оцей Тімон

Геть від людей пішов,

Жити у нетрях став

І прокляв страшним прокльоном

830Вас, огидливих мужчин.

Он як!

Так ненавидів він завжди

Чоловічий рід мерзенний,

А жіноцтву був найкращим

Другом він.

Провідця жінок

Хочеш, в зуби так і дам!

Провідця стариків

Ой, не треба, я боюсь!

Провідця жінок

Ой, як дам коліном в бік!

Провідця стариків

І розкриєш хащу всю.

Провідця жінок

«їй Хоч стара я, а тобі

Не уздріти й волоска, —

Чисто виполото все,

Стліло від лампади.

Знову бійка.

Входить Лісістрата.

Лісістрата

Сюди, сюди, до мене, всі жінки, біжіть

Швиденько!

Одна з жінок

Що за галас? Що там трапилось?

Лісістрата

Мужчина он, мужчина, мов скажений, мчить,

Охоплений шаленством Афродітиним.

Мірріна

О, Кіпру, Пафосу й Кіфери владарко,

На шлях оцей прямісінько скеруй його!

Одна з жінок

850А хто він де в|н?

Лісістрата

Біля храму Хлої вже!

Одна з жінок

Та ось він, Зевсом присягаюсь! Хто ж це, хто?

Лісістрата

Дивіться, не знайомий?

Мірріна

Свідчусь Зевсом я,

Впізнала: це ж мій чоловік, Кінесій то!

Лісістрата

Ти знай своєї: розпали, підсмаж його,

Дратуй, кохай і не кохай улесливо,

Та пам'ятай, про що клялась над келихом.

Мірріна

Все знаю, не турбуйся.

Лісістрата

Ну, то я раніш

Його подратувати постараюся.

Ох, я ж його піджарю! Відійдіть-но всі.

Жінки ховаються. Входять Кінесій і слуга з дитиною на руках.

Кінесій

860Ой, лишенько, нещастя! Ой, судомить як!

Аж корчить — мов на колесі катуюся!

Лісістрата

Стій! Хто іде? Застава тут.

Кінесій

Хто ж, я іду.

Лісістрата

Мужчина?

Кінесій

Та мужчина.

Лісістрата

Забирайся геть!

Кінесій

Ти хто ж сама, що гониш?

Лісістрата

Тут на варті я.

Кінесій

Поклич Мірріну, задля всіх богів прошу.

Лісістрата

Покликати Мірріну? А ти хто ж такий?

Кінесій

Кінесій, з Пеоніди, чоловік її.

Лісістрата

Добридень, друже! Чули в нас ім'я твоє!

Не невідомий і не безіменний ти!

870в своєї ти дружини на устах весь час!

Чи їсть яйце, чи яблуко — «Кінесію,

Здоров будь!» — завжди скаже.

Кінесій

О, хвала богам!

Лісістрата

Клянуся Афродітою! А зайде річ

Про вас, мужчин, то зразу ж і вона додасть:

«Щенята всі проти мого Кінесія!»

Кінесій

Кликни ж її.

Лісістрата