Арістофан - Комедії

30Чи їсть іще, чи врешті вже наситився.

(Зазирає, прихиливши двері) .

Жери і напихайся без передиху,

То, може, й луснеш, навіть не отямившись!

Ну й уминає, клятий, і до того ще

Зубами клаца, мов борець на ігрищах!

Ворушить головою, задом, лапами,

Цілком так само, ніби той, що з запалом

Канати грубі корабельні скручує.

Гидка ж істота, ненажерна, сморідна!

Ніяк не доберу я, хто й створив її.

«Щоб Афродіта, — далебі, не віриться.

І не Харіти, звісно.

Перший раб

Ну, а хто ж тоді?

Другий раб

Це чудо Зевс із гною громом викликав.

Перший раб

(до глядачів)

Тепер, напевно, кине молодик якийсь

Питання хитромудре: «В чім тут річ, однак?

І гнойовик до чого? Та сусід його,

Кмітливий іонієць, підсміхнеться лиш:

«Гадаю, на Клеона натякають нам:

Послід, мовляв, з'їдає він без сорому».

Пора, однак, жукові вже й пиття нести.

(Виходить) .

Другий раб

50А я цю справу роз'ясню й недоліткам,

І юнакам, а потім — рядовим мужам,

І тим мужам, що інших перевершили,

І, врешті, наймужнішим розтовкмачу все.

Хазяїн мій дуріє, лиш не так, як ви.

По-своєму, кумедно божеволіє.

Що день — то по-дурному в небо очі пне

Та й Зевсу дорікає, ба ще й лається:

«Гей, Зевсе, там на небі, що затіяв ти?

Не бавсь мітлою, бо Елладу виметеш!»

(Наслухаючи, до глядачів) .

60Ну ось.

Тихіше! Щось почув я. Наче б, голос чийсь.

Трігей

(за сценою)

Гей, Зевсе, що ти чиниш з людом еллінським?

Немов насіння, нам міста вилущуєш.

Другий раб

А що, чи не казав я? Меле казна-що.

Послухай, хто не чув ще божевільного.

А знаєте, що мовив сам до себе він,

Як лиш почав дуріти? Ось послухайте.

«Мені б отак до Зевса навпростець майнуть!»

Сяк-так драбину зладив із дощок тонких —

70І ну по ній спинатись, та схитнувся враз —

І в землю головою, тільки хруснуло.

А вчора хтозна-звідки він жука пригнав,

Немов коняку добру. Ось і конюхом

Зробив мене насилу. Правда, й він, бува,

Його, як вершник, гладить, примовляючи:

«Пегасику крилатий, чистокровний мій,

Домчи мене до Зевса, до палат його!»

Ану, загляну нишком, що там діється.

(Виходить і тут же вбігає, переляканий) .

Біда! Сюди, на поміч! Гей, сусідоньки!

80Хазяїн мій — в повітрі. Ось підноситься

Все вище й вище на жукові верхи він!

Трігей

(верхи на жукові)

Та не рвись так, агов, ти з копита у галоп!

Не гарцюй завчасу, не хизуйся аж так,

Своїх сил, запальний, по-пустому не трать,

Поки тіло, зігрівшись, не стане гнучким,

Не стужавіють м'язи від розмаху крил.

Лиш мені не чади, ради бога, під ніс,

Бо коли й у дорозі смердітимеш так,

То лишайся вже краще, де був, у хліві.

Другий раб

90О мій бідний владико, ти й справді звихнувсь!

Трігей

Гей, замовкни внизу!

Другий раб

Ти куди ж так пливеш тим рогатим човном?

Трігей

Я Елладі усій присвятив свій політ.

На новий, на нечуваний подвиг іду.

Другий раб

Але нащо летіти? Чи ти ошалів?

Трігей

Занімійте побожно! Радіти пора,

А ніяк не скиміти. Я людям усім

Язика за зубами тримати велю.

А всі ями помийні, відхожі місця

юо Перекрити новим цегляним покриттям

І зади найщільніше заткнути.

Другий раб

А я не змовкну, поки не признаєшся,

Куди зібравсь летіти.

Трігей

А куди ж бо ще,

Як не до Зевса, в небо?

Другий раб

Гей, а то чого?

Трігей

Щоб розпитати, що задумав діяти

З усім-усім народом нашим еллінським.

Другий раб

Ну, а коли не скаже?

Трігей

Що ж, назву його

Злочинцем, що запродав персам еллінів.

Другий раб

Хіба що через труп мій, присягаюся.

Трігей

110Мене тим не зупиниш.

Другий раб

Ой-ой-ой-ой-ой!

(До дітей Трігея) .

О діти! Гляньте — батько покидає вас.

Ось нишком він у небо підіймається.

Просіть, хай завертає, бідні сироти.

Дівчинка

Батьку, мій батьку, чи дійсно правдива

Чутка, що нібито, нас позабувши,

Ти під чотири вітри відлітаєш

Легко до воронів, наче пір'їна?

Батьку, скажи, чи це правда,

Якщо нас хоч трішечки любиш.

Трігей

120Так-таки так, мої донечки.

Жаль вас, одначе, сердешних.

Просите хліба не раз ви так жалісно:

батеньку, батьку!