Арістофан - Комедії

Філоклеон

Та ні, послухай, може, це вподобає:

1410Раз позмагатись з Ласом Сімонід хотів,

А Лас йому і каже: «Я начхав на те!»

Пекарка

Он як!

Філоклеон

(до глядачів)

Гей, Херефонте, саме ти б зумів

За свідка бути в цеї баби жовтої,

В Іно, що в Евріпіда сторчака летить.

Бделіклеон

А от іще хтось, бачу я, біжить сюди!

Тягти на суд, напевно; ось і свідок з ним!

Вбігають позовник і його свідок.

Позовник

Ой-ой! Тебе, старого, за образу я

В суд викликаю!

Бделіклеон

Слухай, не роби цього!

Вже краще кару заплачу я зараз же,

1420яку ти сам присудиш, ще й подякую.

Філоклеон

Ну що ж, я згоден: так порозуміємось.

Признаюсь, що набив я й повалив тебе.

Та підійди-но! Чи на мене звіришся,

Щоб я тобі відшкодування визначив,

Та й будем друзі, чи назначиш сам ціну?

Позовник

Ні, ти зроби це: не люблю судитися.

Філоклеон

Колись із колісниці сибарит упав

Та й, падавши, пошкодив сильно голову;

Не був, як видко, у їзді досвідчений.

1430При тому нагодився друг і так сказав:

«Хай кожен робить тільки те, в чім знається!»

Іди ж і ти до Піттала лічитися!

Бделіклеон

І тут себе не зрадив. Все однаковий!

Позовник

(до свідка)

Запам'ятай же добре, що сказав він нам.

Філоклеон

Та не біжи, послухай! Сибаритянка

Розбила глечик…

Позовник

(до свідка)

І на це за свідка будь!

Філоклеон

Отак і глечик свідків запросив собі.

Тоді вона: «Клянуся, — каже, — Корою,

Коли б ти хутче, замість свідків кликати,

1440Купив пов'язку, — більше було б користі».

Позовник

Глузуй, знущайся, поки в суд не кликали!

(Виходить) .

Бделіклеон

(до Філоклеона)

Деметрою клянуся, тут не лишишся!

Візьму, на плечі скину…

Філоклеон

Ну, та й що?

Бделіклеон

Та й що?

Та й віднесу додому, бо, як бачу я,

Не вистачить і свідків для позовників.

Філоклеон

Езопа раз дельфійці…

Бделіклеон

Я начхав на це!

Філоклеон

Обмовили, що келех, мов, у храмі взяв,

Тоді він і повів їм, як-то жук, було…

Бделіклеон

З жуками тими пропади ти пропадом!

(Бере батька на плечі й виносить) .

СТРОФА VII

Перша половина хору

1450на твіи талан заздрять усі.

Зустрів ти щастя, діду!

Минувся злиднів час, турбот,

І ти пізнав світле життя.

Тепер тебе потягне

На легкий хліб, ситий шматок.

А може, ні! Може, й не так?

Нелегко нам збутися вад,

Що в нас ввійшли з кров'ю батьків.

Проте і так часто бува,

1460що добрий вплив інших людей

Переміняє вдачу в нас.

Друга половина хору

Тобі хвала, шана тобі

Від нас і всіх, хто мудрий.

За те, що ти — батькові друг,

За розум твій славим тебе,

Філоклеона сину!

Такі, як ти, де вони є?

Ласкава річ, чемність твоя

До тебе всіх ваблять серця.

1470Ти добре знав, що ти робив,

Коли ставав з батьком на прю.

Одна мета в тебе була:

Щоб твій старий спокійно жив!

Ксантій

(вбігає)

О Діонісе, от діла нечувані!

В господу нашу демон прикотив якийсь!

Старий господар довго пив та й пив вино,

А опісля, зачувши флейту, так зрадів,

Що цілу ніч танцює безперестанку

Давно забуті танці, ще Феспідові,

1480 Трагіків сучасних називаючи

Сміттям і дрантям, кличе на змагання їх.

З'являється Філоклеон, украй п'яний.

Філоклеон

(співає)

«Хто це тут біля брами надвірної сів?»

Ксантій

От іде вже, іде наше лихо сюди!

Філоклеон

Відчиняйтесь, запори, спадайте, замки,

Розпочався танець!

(Танцює) .

Ксантій

Розпочалися дурощі, краще скажи!

Філоклеон

(танцюючи)

У швидких поворотах звивається стан,

Роздимаючись, ніздрі шумлять, аж ревуть,

Затріщали хребці!

Ксантій

Чемериці напийсь!

Філоклеон

(танцюючи)

1490І біснується Фрініх, мов півень який…

Ксантій

Ти зачепиш мене!

Філоклеон

(танцюючи)

До небес підкидаючи стегна!

Ксантій

Роззявляється зад…

Філоклеон

(танцюючи)

За собою дивись!

І так легко, так вільно всі члени у нас

Обертаються в чашках суглобів.