Віктор Астаф’єв - Сучасна російська повість

Здесь есть возможность читать онлайн «Віктор Астаф’єв - Сучасна російська повість» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1983, Издательство: Дніпро, Жанр: Классическая проза, Советская классическая проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Сучасна російська повість: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Сучасна російська повість»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Перший випуск збірника складають повісті, написані в 70-х роках російськими радянськими прозаїками. У творах оспівується рідна природа, любов до землі, вони пройняті філософськими роздумами про сенс буття і взаємостосунки між людьми.

Сучасна російська повість — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Сучасна російська повість», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

По кафедрі пройшов гул.

— Ми вже здавали індивідуальні плани, — підвівшися, сказав Терновський.

— Я їх вивчив, і вони мене не влаштовують. Не досить конкретні. В новому плані треба буде вказати точні терміни початку й кінця кожного етапу, обсяги статей, передбачених для публікації, а також назви книжок, журналів і дисертацій, які будуть опрацьовані.

Гул посилився.

— Планування з точністю до дня в науковій роботі неможливе, — сказав Терновський.

— Сидітимете ночами. Твердий план дисциплінує, а дисципліни нам усім не вистачає. Я не схильний задарма одержувати зарплату і від вас також вимагатиму максимальної віддачі.

Підвівся Семен Петрович Співак:

— Я вас не розумію, товаришу професор. Ви гадаєте, що ми тут працюємо не з повною віддачею?

— З повною, але недостатньою, — відповів Флягін.

Співак сів, обурений, на свій «електричний стілець».

Різні форми обурення відбилися на обличчях присутніх.

— Я бачу, ви незадоволені, — сказав Флягін, усміхнувшись (крізь його єзуїтську посмішку раптом проглянуло щось людське). — Я сам на вашому місці був би незадоволений, але виходу у вас немає. На наступному засіданні кафедри ми поговоримо про все детально, а поки що мені треба з вами познайомитись. Будь ласка, в порядку природної черги, від дверей сюди, називайте ім’я, по батькові, прізвище, вчений ступінь і звання, конкретну галузь, у якій працюєте. Я це все запишу і до наступного разу постараюся запам’ятати.

Викладачі по черзі вставали й повідомляли про себе відомості. Всі були серйозні і якісь скорботні (навіть Льова Маркін). Флягін ретельно записував, низько схилившись над столом, майже торкаючись паперу дзьобоподібним носом. Паша Рубакін, звичайно, вирішив зоригінальничати, побудував свій виступ у формі театралізованої анкети. Запитання промовлялося одним замогильним голосом, відповідь іншим, ще замогильнішим:

— Ім’я? Павло. По батькові? Васильович. Прізвище? Рубакін. Вчений ступінь? Немає. Звання? Без звання. Посада? Асистент. Конкретна галузь? Теорія пізнання.

Флягін глянув на Пашу, відірвав ніс від паперу і поставив додаткове запитання:

— Освіта?

— Мехмат, — відповів Паша.

— Теорію пізнання відставити, — спокійно мовив Флягін. — До індивідуального плану внести тему, що відповідає спеціальності.

Дійшла черга й до мене. Я встала й відтарабанила:

— Асташова Ніна Гнатівна, кандидат технічних наук, доцент, доцент, стохастичне програмування.

Флягін знову підвів очі й запитав:

— Навіщо двічі доцент?

— Перший раз звання, другий раз посада, яку займаю.

— Дуже правильно, — схвалив Флягін і знову пірнув у записування. — Раджу й іншим товаришам бути такими ж лаконічними.

Я сіла й кипіла від досади: мене похвалив Флягін!

В заключній промові наш новий завідуючий виклав своє кредо:

— Товариші, я зрозумів, що спрацюватися нам буде нелегко. Ви звикли до традиційної викладацької вільності? знати лише свої обов’язкові аудиторні години, а решту часу витрачати як заманеться. Дозвольте вам нагадати, що робочий день викладача за існуючими нормами складає шість годин аудиторного та іншого навчального навантаження плюс час, потрібний на підготовку до занять, наукову роботу й інші види діяльності. Все це в теорії збільшує робочий день до восьми годин, але фактично не можна все це зробити менш ніж за десять. Від вас я вимагатиму десяти-годинного робочого дня. Формально я на це не маю права, я це висловлюю як тверде побажання. Але шість обов’язкових годин ви повинні проводити тут, в інституті, в аудиторіях або на своїх робочих місцях.

Встала Елла Денисова:

— Що значить на своїх робочих місцях? Робочих місць як таких у нас немає. Приміщення тісне, столів менше, ніж людей.

Флягін замислився й, помовчавши, сказав:

— Це ми уточнимо. Можливо, я не наполягатиму на буквальному розумінні терміна «робоче місце». Важливо, щоб викладач був тут, в інституті, в межах досяжності, і в будь-яку хвилину міг бути викликаний. Вам, Лідіє Михайлівно, треба забезпечити, щоб на кожного викладача був складений графік присутності і заведена персональна табличка. Кожен повинен завести зошит обліку робочого часу, якщо хочете, щоденник. Я сам уже багато років веду такий щоденник, і, запевняю вас, це дуже корисно. Кожен лектор повинен, крім того, вести зошит відвідувань занять у своїх асистентів, детально протоколювати свої спостереження… І нарешті останнє: я виявив, що викладачі нерідко запізнюються на заняття на дві, три, навіть на п’ять хвилин. Це абсолютно неприпустимо, особливо враховуючи втрати часу, пов’язані з відомими вам обставинами. Картопля — справа державна, а розхлябаність викладачів — аж ніяк ні. За дві хвилини до дзвінка кожний викладач повинен стояти коло дверей аудиторії і заходити в них у ту саму секунду, коли пролунає дзвоник. А тепер засідання кафедри закінчене. Прошу пробачити мені — йду до ректорату.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Сучасна російська повість»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Сучасна російська повість» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Сучасна російська повість»

Обсуждение, отзывы о книге «Сучасна російська повість» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x