Мольєр - Комедії

Арган. Відшмагаю.

Луїзон. Бога ради, таточку, не бийте!

Арган (заміряючись) . Нічого, нічого!

Луїзон. Ах, таточку, ви мене поранили!.. Постривайте… Я вмираю… (Прикидається мертвою) .

Арган. Ай! Що таке? Луїзон, Луїзон! Ах, боже мій! Луїзон! Ах, донечко моя! Ах, я нещасний! Моя бідна дочка померла! Що я наробив, негідний? Ах, кляті різки! Хай їм чорт, отим різкам! Ах, бідна ж моя донечка, бідна моя манесенька Луїзон!

Луїзон. Ну-ну, не побивайтеся так, таточку: я ще не зовсім померла.

Арган. Іч, яка хитра! Ну, нехай, — цим разом я вам дарую, але щоб ви мені всю правду розказали.

Луїзон. О так, таточку!

Арган. Глядіть же, кажіть правду, бо ж мій мізинець геть-чисто все знає і скаже мені, якщо ви збрешете.

Луїзон. Таточку, тільки ж ви не кажіть сестричці, що я вам сказала.

Арган. Ні-ні.

Луїзон (спершу озирнувшись, чи хтось не підслухає) . Бачте, таточку, до сестрички в кімнату зайшов якийсь юнак, коли я там була.

Арган. Ну?

Луїзон. Я запитала в нього, чого йому треба, а він сказав, що він її вчитель співу.

Арган (набік) . Те-те-те! Он воно що! (До Луїзон) . Ну, а далі?

Луїзон. Потім прийшла сестра.

Арган. Ну, а далі?

Луїзон. Вона йому сказала: «Ідіть, ідіть, ідіть! Боже мій, ідіть! Ви мене доводите до відчаю!..»

Арган. Ну, а далі?

Луїзон. А він не хотів від неї йти.

Арган. Що ж він їй казав?

Луїзон. Багато; я всього й не пригадаю.

Арган. Наприклад?

Луїзон. Він казав їй і те, і се, і що він дуже її любить, і що вона найкраща за всіх на світі…

Арган. А потім?

Луїзон. А потім він упав перед нею навколішки.

Apган. А потім?

Луїзон. А потім він почав цілувати їй руки.

Арган. А потім?

Луїзон. А потім мамуня підійшла до дверей, і він утік.

Арган. І більше нічого не було?

Луїзон. Нічого, таточку.

Арган. А проте мій мізинець щось шепоче. (Підносить пальця до вуха) . Стривайте! Що? Ага-а! Так? Ой-ой! Ось мій мізинець каже мені, що ви ще дещо бачили, та мені про те не сказали.

Луїзон. Ах, таточку! То ваш мізинець — брехун, коли так.

Арган. Глядіть лишень!

Луїзон. Ні, таточку, не вірте йому: він бреше, запевняю вас.

Арган. Ну, добре, добре, там побачимо. Тепер ідіть та придивляйтеся до всього гарненько. Ідіть! (Сам) . Ах! Та й діточки ж тепер повелися! Ой, скільки клопоту, скільки клопоту! Мені ніколи навіть подумати про свою хворобу… Далебі, не витримаю… знемагаю… (Падає в крісло) .

Беральд. Ну що, брате? Що чувати? Як ся маєте?

Арган. Ох, братику, дуже погано!

Беральд. Як! Дуже погано?

Арган. Так. Я страшенно підупав на силі.

Беральд. Це неприємна штука.

Арган. Мені навіть розмовляти важко.

Беральд. А я прийшов оце, брате мій, запропонувати вам партію для моєї небоги Анжеліки.

Арган (роздратовано схоплюючись з крісла) . Брате мій, не кажіть мені нічого про цю негідницю! Це погане, зухвале, безсоромне дівчисько! Я віддам її у монастир, і то не пізніше як завтра чи післязавтра.

Беральд. Оце добре! Я дуже тішуся, що сили. повертаються до вас потроху й що мій візит пішов вам на користь. Ну, та про справи поговоримо згодом. А тим часом я хочу запропонувати вам одну цікаву розвагу, яка, сподіваюсь, розвіє ваш сум і піднесе вам настрій, а це сприятиме тій справі, що про неї я маю з вами поговорити. По дорозі сюди я зустрів і привів до вас гурт циган, переодягнених маврами, що добре танцюють і співають; я певний, що це вас потішить і вельми сприятиме вашому здоров’ю, — не те що приписи добродія Пургона. Ходім!

Брат Аргана, щоб його розважити та звеселити, приводить до нього циган та циганок, одягнених маврами; вони танцюють і співають.

Перша мавританка.