LibCat » Книги » Проза » Классическая проза » Мольєр - Комедії

Мольєр - Комедії

Здесь есть возможность читать онлайн «Мольєр - Комедії» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1981, Издательство: Дніпро, Жанр: Классическая проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Читать книгу

Название:
Комедії
Автор:
Мольєр
Издательство:
Дніпро
Жанр:
Классическая проза / на украинском языке
Год:
1981
Город:
Київ
ISBN:
нет данных
Рейтинг книги:
5 / 5. Голосов: 1
Избранное:

Добавить в избранное
Отзывы:
Написать комментарий
Ваша оценка:
- 100
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5

Комедії: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Комедії»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

У книгу включені найкращі п'єси великого французького драматурга, що ввійшли до скарбниці світового мистецтва.

Комедії — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Комедії», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема

Шрифт:

↓

↑

Сбросить

Интервал:

↓

↑

Закладка:

Сделать

І вдень і вночі тебе я кохаю…
Скажи мені «так», — молю я, благаю!..
Якщо, жорстока, ти вимовиш «ні»,
Смерть заподієш миттю мені…

Надія і туга
Серце шматують,
Без любого друга
Години плазують…
Але якщо мрії
Одурять мене
І згинуть надії
Здобути тебе,

Сконаю я з горя, з нудьги, з безнадії…

І вдень і вночі тебе я кохаю…
Скажи мені «так», — молю я, благаю!..
Якщо, жорстока, ти вимовиш «ні», —
Смерть заподієш миттю мені.

Якщо ти не спиш,
То думай щосили,
Як моє серце
Ти тяжко вразила!..
Якщо мене знищить
Тобі заманулось,
То хоч пожалій,
Щоб та кривда забулась…

Твій жаль пом’якшить моє горе та муки…

ЯВА 2

Полішинель; стара жінка виглядає з вікна і, щоб посміятися з Полішинеля, відповідає йому.

Стара жінка (співає) .

Ви — хитруни, що очами брехливими,
Благанням облудним,
Словами фальшивими
Сплітають оману…
Ах! Я слухать вас більше не стану…
Я з досвіду знаю —
Мужчини зрадливі,
І всі ви нечесні,
І всі ви брехливі…

Яка ж бо безумна ота, що вам вірить!

Ці погляди ласі
Мене не турбують,
Зітхання пекучі
Мене не хвилюють
І більш не запалять —
Я в тім присягаюсь!
Коханцю нікчемний,
Тужіння таємне
Мене не бере!..
Маю серце вільне,
Що з тебе сміється,
Повір цим словам!
Я з досвіду знаю —
Мужчини зрадливі,
І всі ви нечесні,
І всі ви брехливі…

Яка ж бо безумна ота, що вам вірить!

ЯВА 3

Полішинель, скрипалі за сценою.

Скрипки починають грати.

Полішинель. Якась зухвала музика перебиває мені спів!

Скрипки грають.

Цитьте! Гей ви, скрипки, замовкніть! Не заважайте ієні побиватися за моєю жорстокою коханою!

Скрипки грають.

Замовкніть, кажу ж вам! Я хочу співати.

Скрипки грають.

Цитьте!

Скрипки грають.

Ой, пропаду!

Скрипки грають.

Ох!

Скрипки грають.

Ви що, глузуєте з мене?

Скрипки грають.

Ах! Ну й гармидер!

Скрипки грають.

А нехай вас чорти візьмуть!

Скрипки грають.

Ух, який же я розлютований!

Скрипки грають.

Ви не замовкнете?.. Ах! Хвала богові!

Скрипки грають.

Ви знову?

Скринки грають.

А бодай ви запались!

Скрипки грають.

Яка безглузда музика!

Скрипки грають.

(Співає, перекривляючи скрипки) .

Ла, ла, ла, ла ла ла!..

Скрипки грають.

Ла, ла, ла, ла, ла, ла…

Скрипки грають.

Ла, ла, ла, ла, ла, ла…

Скрипки грають.

Ла, ла, ла, ла, ла, ла…

Скрипки грають.

Ла, ла, ла, ла, ла, ла…

Скрипки грають.

Їй-право, не так уже й погано, чудовий дивертисмент! Грайте, грайте, добродії скрипалі, — ви мене приємно розважаєте.

Скрипки замовкають.

Ну, грайте ж далі, будьте ласкаві!

ЯВА 4

Полішинель сам.

Полішинель. Це найкращий спосіб примусити їх замовкнути. Музики звикли робити не. те, чого від них бажають. Ну, тепер моя черга. Перед співом конче потрібна невеличка прелюдія; заграю щось, щоб знайти відповідний тон. (Бере лютню і вдає, ніби грає на ній, імітуючи губами та язиком звуки цього інструмента) . План, план, план, плін, плін, плін. Ай, ну та й погода ж! Ніяк не настроїш лютні! Плін, плін, плін. Плін, таи, план. Плін, план, Дуже відходять струни в таку негоду. Плін, плін. Я чую гамір. Приставлю-но я краще лютню до дверей.

ЯВА 5

Полішинель; поліцаї збігаються на гамір.

Поліцай (співає) . Хто йде? Хто йде?

Полішинель (нишком) . Що за чортовиння? Чи тепер така мода — розмовляти під музику?

Поліцай. Хто йде? Хто йде? Хто йде?

Полішинель (злякано) . Я, я, я.

Поліцай. Хто йде? Хто йде — я питаю.

Полішинель. Та я ж бо, я — відповідаю.

Поліцай. Хто ж ти такий? Хто ж ти такий?

Полішинель. Я, я, я, я, я, я!

Поліцай.

А як же звуть. А як же звуть?