Мольєр - Комедії

Туанетта. Боже мій, наче я не знаю, яке у вас добре серце!

Apган (спалахнувши) . І зовсім не добре, ба навіть лихе, коли я схочу!

Туанетта. Заспокойтеся, пане! Не забувайте, що ви хворі.

Арган. Я їй категорично наказую готуватися до цього шлюбу.

Туанетта. А я їй категорично забороняю.

Арган. Та що ж це таке?! Яке зухвальство! Нікчемна служниця насмілюється так розмовляти із своїм паном!

Туанетта. Коли той пан сам не думає над тим, що він робить, розсудлива служниця мусить його навести на розум.

Арган (біжить за Туанеттою) . Ах ти ж, негіднице! Я тебе вб’ю!

Туанетта (тікаючи від Аргана, хапає стільця і ставить його перед собою) . Мій обов’язок — не допускати вас до таких вчинків, які вас можуть ославити.

Арган (бігаючи за Туанеттою кругом стільця з ціпком у руці) . Постривай! Ось я тебе навчу, як зі мною розмовляти!

Туанетта (тікаючи від нього) . Я не можу дозволяти вам чинити різні безумства!

Арган (бігаючи за нею) . Суна дочко!

Туанетта (тікаючи від нього) . Ні, я ніколи не дам моєї згоди на цей шлюб!

Арган (бігаючи за нею) . Розбійнице!

Туанетта (тікаючи від нього) , Я не хочу, щоб вона вийшла за вашого Тома Діафуаруса!

Арган (бігаючи за нею) . От стерво!

Туанетта (тікаючи від нього) . І вона послухається мене швидше, ніж вас.

Арган (зупиняючись) . Анжеліко, та впіймай же ти мені цю паскуду!

Анжеліка. Заспокойтесь, таточку! Коли б ви часом не заслабли!

Арган (до Анжеліки) , Якщо ти її не впіймаєш, я тебе прокляну!

Туанетта (вибігаючи) . А я позбавлю її спадщини, якщо вона вас послухається!

Арган (знеможено падаючи у крісло) . Ах! Ах!.. Я більше не можу! Ох, помираю… Ой!

Арган. Ах, дружино моя, підійдіть-но до мене…

Беліна. Що вам, мій бідний чоловіченьку?

Арган. Ідіть сюди, допоможіть мені.

Беліна. Та що ж сталося, моя дитинко?

Арган. Жіночко моя!

Беліна. Мій друже!

Арган. Мене так розгнівили…

Беліна. Ах, бідолашечко! Яким же чином, мій друже?

Арган. Ваша негідниця Туанетта зробилася страшенно зухвалою!

Беліна. Не хвилюйтеся!

Арган. Вона розлютувала мене, рибко моя.

Беліна. Заспокойтесь, моя дитинко.

Арган. Цілу годину базікала вона тут, та все мені наперекір.

Беліна. Годі, годі! Заспокойтесь…

Арган. І кричала мені зухвало, що я зовсім не хворий.

Беліна. От нахаба!

Арган. Ви ж знаєте, серденько моє, що це чистісінька брехня.

Беліна. Авжеж, серденько моє, вона бреше.

Арган. Ангеле мій, ця негідниця зажене мене на той світ…

Беліна. Ну, годі, годі!..

Арган. Через неї в мене жовч розливається…

Беліна. Не треба так гніватись.

Арган. Відколи вже прошу я вас прогнати її.

Беліна. Боже мій! Що ж маємо робити, дитинонько, коли не буває ані слуг, ані служниць без вад. Часто доводиться терпіти їхні погані якості заради добрих. Туанетта спритна, дбайлива, працьовита і, найголовніше, віддана, а ви ж знаєте, що тепер треба бути дуже обережними з людьми, яких наймаєш. Ей, Туанетто!

Туанетта. Що накажете, пані?

Беліна. Нащо ви сердите мого чоловіка?

Туанетта (підлесливим голосом) . Я, пані? їй-право, я й не доберу, про що ви говорите! Я ж з усіх сил намагаюся догоджати нашому панові.

Арган. Ах! От розбійниця!

Туанетта. Вони сказали, що збираються видати свою дочку за сина добродія Діафуаруса; я відповіла, що це чудова партія для неї, а проте, на мою думку, краще було б віддати її у монастир.

Беліна. В цьому немає нічого поганого, і я вважаю, що вона має рацію.

Арган, Ах, люба моя, і ви їй вірите? Це така негідниця: вона мені наговорила стільки грубощів, що я…

Беліна. Ну, добре, добре! Я вірю вам, мій друже. Заспокойтеся!.. Слухайте, Туанетто, коли ви ще хоч раз розгніваєте мого чоловіка, я вас прожену. Подайте мені його хутряний халат і подушки, я влаштую його зручніше в кріслі. Ви зовсім себе не пильнуєте, коханий. Насуньте ковпак добре на вуха: найлегше застудитися, коли вуха відкриті.